Якщо остання третина сюжету основної гри мене скоріше розчарувала і був неприємний післясмак, то сюжет Ціни надії мене дуже і дуже приємно здивував.
Повернення старих персонажів, нова порція лору всесвіту і все це в доволі збитому темпі, де практично немає просідання по оповіді, гра тримає темп від початку до самого кінця, а сама тривалість сюжету вийшла чудовою. Доповнення може подарувати чистого основного сюжету на годин 10-15, в залежності від складності і ще декілька годин на додаткові завдання, без урахування дослідження нових локацій, а досліджувати є що.
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3798066923
Гра ставить доволі неприємний вибір, вибір який здається більш вагомий ніж будь який у основній кампанії. По суті в цьому ДЛС вперше показали світлу сторону зони, адже в основному сюжеті по своїй суті ми бачили тільки темну зону, зону в якій існує тільки біль, страждання та смерть. Проте як завжди, у всього хорошого є своя ціна - ціна надії і яку ціну заплатити, вирішить кожен з нас.
[spoiler] Попри все, вибір Долгу в цій історії для мене доволі очевидний. Хоч у вакуумі завжди за Волю, тут ніяк не погоджуєшся з наївністю Мавки. Адже чудес в зоні не буває, як вірно підмітив Зулус, тому ні в якому разі не варто допускати, щоб технологія потрапила на велику, тому, що це технологія подвійного призначення і якщо вона здатна врятувати мільйони то в поганих руках вона здатна знищити ще більше, в чому ми також впевнились сповна, а такою технологію однозначно зацікавляться поганці, терористи, фанатики чи просто корпорації і вічно захищати таку технологію не вийде, рано чи пізно, вона опиниться в поганих руках… Тому краще не марити ілюзіями звільнення людства від корпорацій, адже потрапивши така технологія до тих самих корпорацій, почнеться ще більше рабство, від якого Мавка і хотіла врятувати велику. [/spoiler]
Окремо хочу додати те, що гра акторів в ДЛС мені сподобалась більше ніж в героїв з основного сюжету, анімації трохи краще, але рівень озвучування став набагато кращий, якщо в оригінальному відчувалась награність, то тут діалоги живі.
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3795903824
Нові регіони надзвичайно круті та атмосферні. Залізний ліс, котрий часто в тумані невідомості виглядає доволі таємничо та небезпечно. Там є де побігати, що повивчати, видами чого насолодитись, проте, регіон багатий на сейфи з кодом для якого потрібно вирішувати певні загадки, спочатку цікаво, але пізніше втомлює, особливо коли нагорода в цілому не дуже. Але звісно, головна зірка – це ЧАЕС. Регіон ЧАЕС містить дуже багато різноманітних технічних локацій, а сама будівля з енергоблоками просто монстр і нам навіть дають побігати всередині. Задизайнено все дуже круто, через, що занурення в процес дослідження як-то кажуть - з головою. Коли йдучи бачиш всі ці останки техніки після чергової спроби захопити станцію, останки військових, моноліту, локація навіює дуже тривожні відчуття.
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3797507801
Проте, найкращою локацією ДЛС й однією з найкращих у всьому сталкері є Лиманськ. О Боги це просто шикарна локація. Це справжній Сайлент Хілл у світі сталкера з нотками сюрреалістичності “Control” на базі пошарпаних радянських під’їздів, двориків чи квартир. Ця локація дарує відчуття невідомості, через її сюрреалізм ти банально не можеш передбачити що чекає тебе за наступними дверима. Оточення створене шикарно, а як вишенька на тортику атмосфери Лиманська – це його звуковий супровід. Немає слів, ніби в Сайлент Хілл потрапив. Просто послухайте: https://open.spotify.com/track/5IBn84tR1T75shsjywcgqd?si=7e593fa95e1f4447
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3799647697
Але також є спірні моменти які я хотів би відзначити:
Деякі бойові сценарії максимально нечесні і дивні, я проходив гру на максимальних «своїх правилах» (+ без інтерфейсу) і в деяких фрагментах бойових зіткнень мені хотілось просто вимкнути гру. В декількох моментах були великі локації з купою противників без можливості зберегтись, через, що маленький прикол і ти починаєш великий шмат заново, звідки і виходить наступна претензія до бойових сутичок – це ШІ ворогів, дуже багато ситуацій де вороги стріляють в тебе префаером коли ти тільки бачиш їх ноги, в тебе залітає ваншот, ти фізично ще не маєш можливості адекватно вбити ворога як відправляєшся на екран смерті.
Це єдиний суттєвий момент по ДЛС, але є ще декілька мінорних і скоріш суб’єктивних:
Після фінальної сутички гра дуже різко переходить у фінальну кат-сцену, хотілось якийсь би якийсь проміжний фрагмент аби воно відчувалось більш цілісно.
Через масштаби ЧАЕС, будівлі тут здаються дуже великі, через, що і простір між ними великий і місцями досить пустий.
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3796631714
Підводячи невеличкий підсумок, ДЛС приносить у гру саме той трушний сталкерський досвід, та атмосферу, з класним сюжетом, цікавими локаціями та старими добрими героями, а також вагомо розширює лор всесвіту. Це однозначно того варте.
