Assassin's Creed™: Director's Cut Edition

The best Assassin's Creed. Change my mind

[h3]Fix for freezes:[/h3] Turn off internet connection and play offline. No other fix worked for me. Game is trying to connect to non-existing server leading to freezes. [h3]Review:[/h3] For 2007 its crazy

Bem, estou aqui, mais um dia, dando uma review que ninguém vai ler... Mas vamos lá... A história em si, é muito boa, mas esse jogo não envelheceu bem, já podemos ver que o padrão Ubisoft já estava desde os seus primórdios, seu objetivo é: falar com seu mestre, falar com o líder da região, subir torres, fazer 3 eventos aleatórios para liberar o seu objetivo final, falar com o líder novamente e matar um templário, falar com seu mestre, falar com o líder, subir torres, fazer 3 eventos, falar com o líder, matar templário, falar mestre, falar líder, torres, 3 coisas, líder novamente, matar o templário, mestre, líder, torre, coisas, líder, templário, M, L, T, C, L, T. Fim. Olha só, sim, o jogo é bem reciclado, não que isso faça o jogo ser ruim, mas como eu disse, padrão Ubisoft. E tem como bônus, os colecionaveis, meu amigo, se tu tiver tempo pra pegar mais de 500 colecionáveis, fique a vontade kkkkkkkkkkk Você faz a mesma coisa toda hora, na época, poderia até ser legal, mas hoje é só mais um jogo monótono. A gameplay de parkour é a pior possível, toda travada, tu cai toda hora por nada, o combate também é muito ruim, teu objetivo é esperar eles baterem pra dar counter, o stealth também não faz sentido, quando te veem você é obrigado a se esconder e, quando você não faz isso, demora séculos para eles te perderem de vista, falta legenda, mesmo podendo ser a de inglês. E meu amigo, o quanto que eu coringuei nessa merda não tá escrito kkkkkkkkkkkkkkkkkk Estou rejogando esse jogo devido ao remake do Black Flag, mas o fator nostalgia acaba nos engando, e se esse jogo fosse lançado hoje, seria só mais um jogo na fila do pão, Merece um remake total, quase como se fosse um jogo novo, mas a Ubisoft escolheu o Black Flag (com razão) para uma ultima cartada antes de falir. Se você está afim de entender a historia de Desmond, já fique preparado para dar umas tiltadas. Se você leu até aqui, tamo junto!

[h1] Assassin’s Creed(2007) [/h1] [b]Assassin's Creed[/b] - хіт усіх часів, успішний успіх та грандіозний тріумф [b]Ubisoft[/b], що став загальновизнаною класикою. Згодом проєкт запустив справжній конвеєр із трьох десятків ігор, десятків романів, коміксів, мультфільму та високобюджетного фільму, знятого студією 20th Century Fox. Воістину велика гра, але не для мене. В моїх очах це чудовисько, яке виродилося з лона Принца. Виродилося і поглинуло його, зжерши з усіма потрохами. Як же я ненавиджу першу частину. З десяток разів починав проходження, але щоразу воно закінчувалося для мене в районі 4-ї глави. І ось, через 18 з половиною років, все ж таки зміг перемогти себе і закрити гру. І дещо для себе зрозумів - якраз у районі цієї самої 4-ї глави. Візуально для кінця 2000-х це був абсолютний некстген. Найбільше в ті роки мене вражала архітектура: Дамаск, Акра та Єрусалим викликали вау-ефект. Художники розділили атмосферу локацій через колірні фільтри, завдяки чому світ щоразу сприймався по-новому. Дамаск зустрічав золотаво-жовтою спекою, Єрусалим - теплим оливковим тоном, а Акра - холодним, сіро-синім напівмороком розрухи. Саме вона запам'яталася найбільше. Її колірна гама створювала глибокий ефект присутності в суровій епосі Хрестових походів. Що ще щиро дивувало на релізі, то це ілюзія симуляції життя. Вулиці здавалися по-справжньому густонаселеними: величезний потік NPC, де кожен зайнятий своєю справою. На площах ішла торгівля, люди тинялися біля прилавків, відпочивали на лавках, вічно кудись поспішали або відверто бешкетували. Звісно, через призму сьогоднішнього дня ти одразу помічаєш, що всі ці люди - „брати та сестри“, схожі один на одного як дві краплі води через однакові моделі. А на їхні обличчя взагалі краще не дивитися - потворність ще та. Але у 2007му про це ніхто не думав. Так от, якщо у 2007 році візуал заслуговував 10 із 10, то зараз - максимум 5. Бідні текстури, моторошні голови з натягнутою текстурою волосся, порожній ландшафт між поселеннями, погане освітлення та грубі тіні. І як виставляти підсумкову оцінку при такому контрасті?! Виводжу середні 7.5 виключно як данину колишньому технологічному прориву https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3743317039 Геймплей - головна причина моєї нелюбові до проєкту. Жахлива репетативність просто випалює мозок. Ти цілу годину витрачаєш на ідіотські, однотипні завдання на кшталт підслуховування та крадіжок із кишень, щоб у підсумку отримати двохвилинний діалог із ціллю. Жертва перед смертю обов'язково зригне якусь премудрість у дусі: „Я їх не вбивав, я їх рятував тортурами!“, тим самим сіючи зерно сумніву в розумі Альтаїра. Через такий лінивий підхід процес починає дратувати абсолютно всім. Починає вибішувати той самий „живий“ натовп, який вічно плутається під ногами. Напружують похмурі поїздки на коні між містами (слава богу, в 4-й главі відкривається фаст-тревел). Iнертний, в'язкий паркур теж стомлює. У цій нескінченній рутині легко забути про дійсно сильні сторони. Наприклад, про бойову систему. Чесно скажу - вона мені сподобалася. Боївка складна, варіативна, її потрібно розуміти, вчити таймінги та використовувати різні типи ударів. Звісно, можна просто забити й грати через парування, як роблять 99% гравців. Оцінка 3 тут виставлена виключно за боївку, яка хоч якось рятує це пекло. Якщо бігти просто за сюжетом, виконуючи лише необхідні для проходження активності - 15 годин. Я не уявляю, хто при здоровому глузді збиратиме 400+ прапорів і розшукуватиме всіх тамплієрів. Сама концепція науково-фантастичного трилера, в якому Дезмонд переживає генетичну пам'ять свого предка - класна. Історія Альтаїра - це історія не про хороших хлопців у білих капюшонах і поганих тамплієрів. Тут криється глибока сіра мораль. Але через огидну подачу та зламану динаміку загальне враження сильно псується. Весь сильний філософський підтекст сценаристів виявився розмазаним тонким шаром по загальному нудному проходженню. Єдиний елемент, до якого не хочеться прискіпуватися. Шедевральний саундтрек Єспера Кюда. Гул натовпу, крики шалених злидарів, дзвін мечів - аудіодизайн буквально тягне на собі занурення, коли геймплей уже остаточно помер. Чесно кажучи, я погано пам'ятаю релізний стан технiчної частини. З пам'яті виринають вильоти та подлагування на актуальному на той момент залізі, але, можливо, проблема тоді крилася суто в піратському репаку. Під час свіжого проходження якихось критичних багів помічено не було. Продукт нормально запускається на сучасних системах, видає стабільний фреймрейт і не ламає ігровий процес. Єдине - гра навідріз відмовилася бачити геймпад. [h1]Вердикт:[/h1] [b] • Графіка: 7.5 • Сюжет: 7.0 • Геймплей: 3.0 • Звук: 10 • Оптимізація: 8.0 • Підсумкова оцінка: 7.1 з 10 [/b] У підсумку я усвідомив те, чого не розумів раніше - чи то через юний вік, чи то просто через брак сірої речовини. Перед нами, по суті, не повноцінний твір, а затягнутий інтерактивний прототип. Скелет без м'яса та шкіри. Перша частина застаріла не лише графічно, а й морально. Запускати її у 2026 році я нікому не раджу, хіба що якщо ви твердо вирішили ознайомитися з усією франшизою. Ну а купувати чи ні класику 18-річної давнини - питання відкрите, це опція виключно для колекціонерів. І все ж, чому гідні 7.1? Тільки заради розуміння її революційності. Цей проєкт був критично важливим для індустрії. Саме тут закладалися механіки паркуру, вертикальності та соціального стелсу, які досі використовують сотні інших розробників. Без цього кривого, задушливого фундаменту ми б ніколи не отримали культову трилогію Еціо, Black Flag чи інші шедеври жанру. [b]Ubisoft[/b] створила формулу майбутнього, нехай і не змогла адекватно наповнити її з першого разу. Я щиро її ненавиджу, але безмежно поважаю за те, що вона дала ігровому світу. Але більше я до тебе не повернуся, [b]Prince of Persia: Assassins[/b].

Я это сделала! И знаете, не без труда, впервые и в 2026 году. Сначала игру надо чинить и накидывать всякое, а потом дай бог без вылетов играть. Терпимо короче. Что касается сюжета, мне понравилось прям, ассасины, тамплиеры, заговоры и тп, клааас. Геймплей, ох, ну, в целом норм, но опять же, сейчас ощущается больно, управление просто ломает мозг и нервы, я прям терпела эту хрень, потому что ну очень хотелось посмотреть игру. Иногда перс живет своей жизнью и прыгает куда ему вздумается. Но, она мне все равно понравилась, я кайфанула от сюжета, от порой забавный диалогов, ситуаций, сена "с кирпичами", нищенок, которые умотали орать в самый неподходящий момент, и кстати в целом баланс звука тут страдает еще, если мобы начали орать, а с моей манерой игры орали они часто, минус уши и нервы опять же. Не знаю рекомендовать ли ее для первого прохождения сейчас, не каждый решится наверное не испортив себе впечатление в итоге, но я понимаю фанатов серии, игра действительно заслуживает внимания.

[u]⚠️ Avertissement technique (joueurs PC) :[/u] Fuyez les versions Steam ou Ubisoft Connect si vous comptez faire le jeu aujourd'hui. Le portage est une catastrophe absolue. J'ai dû modder le jeu et développer un petit script pour brider mes cœurs CPU juste pour réussir à le lancer. J'ai littéralement passé autant de temps à configurer le titre qu'à y jouer en soi... Préférez la rétrocompatibilité console si vous le pouvez. Après avoir fait [i]Origins[/i] récemment (le "renouveau" de la licence, que j'ai aimer sans plus), j'ai décidé de me lancer dans une grande rétrospective de la franchise. L'idée : analyser l'évolution de la série en commençant par ce tout premier volet, tout en essayant de le remettre dans son contexte de 2007. On sent d'ailleurs très vite les vestiges de son développement initial, quand il n'était encore pensé que comme un spin-off de [i]Prince of Persia[/i]. On y incarne Altaïr, un assassin déchu par son maître qui doit regagner son rang cible après cible. Le titre pose ici les bases du scénario global (que je trouve personnellement catastrophique) tout en tentant d'innover, non sans mal. [b]Une structure d'une répétitivité abyssale[/b] Le plus gros défaut du jeu saute très vite aux yeux : sa structure tourne en boucle. On répète inlassablement la même routine de bout en bout. On entre dans une ville, on escalade des tours pour révéler la carte (et maxer ses PV), on accomplit des missions de préparation, puis on assassine la cible. Et ces missions de préparation (données par des confrères) frôlent souvent la médiocrité ludique. On oscille entre des courses chronométrées d'un bout à l'autre de la ville (pourquoi ?), du ramassage de drapeaux absurde, ou des escortes de PNJ suicidaires qui se terminent invariablement en génocide de la garde locale. Seules les missions d'extorsion ou de vol à la tire s'en sortent un peu mieux grâce à leur léger enrobage narratif. [b]Le paradoxe de l'infiltration[/b] Ce premier [i]Assassin's Creed[/i] souffre d'une crise d'identité. Ce [b]n'est pas[/b] un jeu d'infiltration classique, c'est un jeu de parkour urbain et d'assassinat social. Le but est de frapper au milieu de la foule avant de disparaître incognito (la cinématique d'intro résume d'ailleurs parfaitement cette volonté de design). Pourtant, le jeu vous impose parfois des quêtes où vous ne devez absolument pas être repéré... alors qu'il ne vous donne [b]aucun outil[/b] pour être furtif ! Pas de position accroupie, pas de système de couverture, aucun leurre à lancer, pas de sifflement. Rien. On est bloqué dans des situations inadaptées aux mécaniques du personnage. Même constat pour le remplissage artificiel : les citoyens à "sauver" tous les 5 mètres tournent en boucle sur 3 lignes de dialogue et débloquent des groupes de justiciers inutiles. (Pour l'anecdote historique : cette mécanique a été ajoutée à l'arrache une semaine avant la version Gold parce que l'enfant d'Yves Guillemot trouvait le monde trop vide...). Et le monde ouvert reliant les villes (le Royaume) est désespérément creux : les 1001 drapeaux et les Templiers disséminés un peu partout ne sont là que pour justifier l'existence d'une grande carte. [b]Des combats cassés, mais un parkour salvateur[/b] Les affrontements semblent techniques au début... jusqu'à la mission 2. C'est là qu'on débloque la contre-attaque. À partir de cet instant, le jeu est brisé. Cette parade OS n'importe quel ennemi, possède des frames d'invincibilité extrêmement permissives, et s'exécute depuis une position de garde 100% [i]safe[/i]. Résultat : on finit par rester immobile au milieu de 10 gardes en attendant de tous les contrer un par un. Heureusement, [b]le système de déplacement sauve les meubles[/b]. Bien qu'il soit moins fluide que les standards actuels, le parkour était vraiment impressionnant pour 2007. Il offre un sentiment de liberté très gratifiant et reste la plus grande réussite du titre. [b]Bref...[/b] La narration, que beaucoup encensent, essaie de nous faire relativiser sur nos cibles en leur donnant une fausse profondeur philosophique (alors que ce sont littéralement des esclavagistes, des tortionnaires ou des brûleurs de livres). Ça n'a pas pris sur moi. Au final, l'expérience n'est pas fondamentalement déplaisante. C'est un brouillon historique intéressant à analyser, mais qui reste plombé par des choix de design très douteux.

*** Gráficos *** ☐ Lindo ☑ Bom ☐ Ruim *** Jogabilidade *** ☐ Muito bom ☐ Bom ☑ Mediana ☐ Mais ou menos *** Áudio *** ☑ Bom ☐ Médio ☐ Ruim *** Público *** ☐ Crianças ☑ Adolescentes ☑ Adultos *** Requisitos do PC *** ☑ Fraco ☐ Razoável ☐ Rápido *** Tamanho do Jogo *** ☐ Grande ☐ Médio ☑ Pequeno *** Dificuldade *** ☑ Fácil de aprender ☐ Médiano de aprender ☐ Difícil de aprender *** História *** ☐ Ruim ☐ Média ☑ Boa ☐ Muito Boa *** Tempo de Jogo *** ☐ Curto ☑ Médio ☐ Longo *** Bugs *** ☐ Não Encontrei ☐ Poucos Bugs ☑ Bugs Irritantes *** ? / 10 *** ☐ 1 ☐ 2 ☐ 3 ☐ 4 ☐ 5 ☐ 6 ☑ 7 ☐ 8 ☐ 9 ☐ 10

Понимаю что это классика, но жесть какая же игра однообразная Новое задание, бежишь на лошади в новую локацию, лазишь по всем одинаковым башням(а их в локации не мало), чтобы открыть кусочек карты на котором рандомайзер мини заданий, помоги, укради, убей После этих веселых развлечений ты идешь делать желанную миссию которая длится 5 минут, а после всё по новой, но уже в другом городе Это какое-то безумие, сказал бы Ваас