Після проходження перших двох ігор серії постало питання, в якому напрямку рухатись стосовно наступних. Діло в тому, що от є номерні частини, але при цьому хронологічно сюжет в них відбувається в зовсім іншому порядку, а також, оскільки деякі являються ремейками, то й по рокам виходу є своя хронологія. Почухавши трохи баняка, вирішив, що поки просто піду далі по номерам. Конкретно ця гра є ремейком третьої частини, хоча вона й не має цифри в назві, яка виходила після шостої частини та зроблена на тому ж рушії.
Історія починається з того, що головний герой разом зі своїм стильним другом Догі припливають на човні в королівство, яке являється домом для останнього та яке, з високою ймовірністю, скоро треба буде рятувати від халепи, пов’язаною зі злим злом. І дійсно, не встигли вони прибути, як зразу запідозрюють недобре, а потім чують крик дівчини в біді та спішать їй на допомогу. По дорозі на товариша підступно нападають монстри, тому той відстає і залишається тільки головний герой, бо, за законом жанру, лицар-рятівник має бути тільки один. Він прибуває на галявину, де зустрічає дівчину, яка оточена мерзенними супостатами. Після геройської розправи над ними, де проходить коротке навчання по бою, настав час знайомитись. Прибуває стильний друг героя і виявляється, що та дівчина разом зі своїм братом його давні друзі дитинства, а бродила вона в таких небезпечних місцях тому, що шукала останнього, бо той кудись зник. Всією компанією герої прямують у місто.
Далі нас вводять в курс справи, що тут твориться. Виявляється, не так давно звідкись почали лізти монстри і тепер вони заполонили всю округу, а місто знаходиться в глибокій дупі через те, що кар’єр, який служив єдиним джерелом доходу, тепер кишить ними, а місцевий типовий граф-царьок розпорядився його закрити. Більше того, цей сер Гавно ще й значно податки підняв і явно не збирається «общіпувати гусака так, щоб той не кричав», від чого жителі скоро взагалі можуть почати голодувати. Коротше, неприємностей купа, тому настав час для геройської роботи. В додачу ще мер, який не абияк піклується про місто, пішов в кар’єр розвідати обстановку і не повертається, тому туди направляємось ми. Так і починається дорога пригод червоношевелюрного мечника в новому королівстві.
Загалом, сюжет доволі стандартний пригодницький, типовий про боротьбу геройського героя зі злим злом, що загрожує жителям - рецепт простий, але робочий. Тим не менш, присутній сюжетний поворот, який теж типовий, але хоч розбавляє рутину. Діалогів небагато, а от битв багато, на них і зроблена ставка. Ми шниряємось від локації до локації, по дорозі винищуючи монстрів і час від часу борючись з босами. Також збираємо різні предмети як для покращення персонажа, так і потрібні для квесту. Є побічні квести, після виконання яких можна теж отримати певні предмети або ресурси. Знаходимо пригоди то тут, то там, розбираємось з проклятими крамольниками та в кінці постаємо віч-на-віч перед злим злом. Ну а потім, верхом на скаженім бугаї шаленим чвалом мчимо в пампасах предранкових у нiкуда.
Візуальний стиль старенький, але вайбовий, мені цілком заходить. Не варто забувати й про прикольний саундтрек. На сторінці можна побачити розтягнуті скріншоти, проте в самій грі широкий формат працює так, як треба. Загальна атмосфера відрізняється від перших частин, тут вона вже інша, хз, я не великий майстер слова, щоб грамотно описати свої враження, тому хай буде так. Також в тих двох іграх були класні опенінги, які задавали тон, а тут він досить скромний, не хватає такої ж режисури.
Геймплей, якщо грати цю гру після перших частин, перетерпів зміни. Тут вже не потрібно вбігати в ворога, щоб нанести шкоду, а бити атакою. Також в арсеналі з’явились стрибки і на них зав’язаний геймплей, гра має елементи платформеру. Під час битв з босами потрібно постійно стрибати, щоб ухилятись від їх атак. По ходу сюжету також отримуються предмети, які дають використовувати кілька видів магії, яка теж не просто для краси.
Варто відмітити, що гра досить непроста, якщо грати на вищих рівнях складності. Я починав на тяжкому і добре, що не вибрав кошмарний, оскільки і тут розваг хватало, а там ще й механіки босів складніші. Взагалі, в грі присутній ще вищий рівень, інфернальний, який відкривається після першого проходження. Босфайти це окрема тема, вони досить потні, але при цьому динамічні та цікаві. Один варіант це добре натренуватися, вивчити патерни атак, попадати в таймінги і тоді можна перемогти. Інший варіант це піти качатись, а потім з більшим левелом прийти до боса і битва буде вже значно легше, бо менше шкоди буде отримувати персонаж і більше її наносити, більше прав на помилку мати. Хоча здається, що характеристики ростуть на небагато, але тут кожна одиниця має значення. Інша проблема, що гра сильно перекачатись не дасть, бо в певний момент вороги починають приносити все менше експи, поки взагалі не стануть давати її по одиниці.
Хотілося б також згадати випробування, які гра може запропонувати гравцю, а точніше платину і який взлом жопи потрібно пережити для її отримання любителям цієї справи. За інфернальну складність теж є ачівка, тому перше проходження починати на кошмарному нема сенсу, бо так гешефт зі складністю все одно не закрити, потрібно мінімум два повних проходження, а скоріше навіть три для інших деяких моментів. Також є окремі досягнення за супровід персонажів окремо на кожній складності, проте там сильно далеко проходити не треба. Але сама головна проблема це бос раш, де треба пройти всіх босів по черзі, хоча при цьому можна повторювати битву з конкретним босом після смерті. Він тут має кілька складностей від нормальної до кошмарної і саме останню треба пройти для закриття платини. Діло в тому, що битви на бос раші не передбачають перекачаного персонажа, а такого, якого туди поставили розробники. Вони дуже довгі та нечесті, бо біля боса потрібно постійно стрибати-витанцьовувати, щоб раз в рік нанести йому трохи шкоди, зато якщо по тобі попаде то мало не покажеться. Якби це діло було тільки на нормальній складності, то ще можна було б пробувати, але тут я не настільки фанат подібного геймплею, щоб це робити. Тим не менш, любителям хардкору грі є що запропонувати. Потрібно спочатку по кілька годин тренуватись на кожному босі, а потім одним махом пройти їх всі, бо виходити в цей час з гри не можна. Навіть в натренованих гравців один забіг бос рашу займає пару годин. Потрібно мати хороше управління, ідеально знати патерни та атаки босів та попадати в таймінги, прав на помилку дуже обмаль. Мало просто пройти кошмарний бос раш, бо після фінального бою чекає ще битва з секретним босом, яка явно не проста, за яку теж є досягнення та до якої можна добратись тільки таким способом. Тут вже навіть не буду приймати виклик, бо не хочу той самий взлом жопи отримати. Не впевнений, що колись ще повернусь до цієї теми.
Отже, гра мені сподобалась, добре провів час. Хоча я спочатку вирішив йти по номерним частинам, але все ж мабуть варто грати в порядку року виходу, бо в серії важливий розвиток геймплею, тому наступною для проходження треба взяти шосту частину, яку пропустив. Сюжетно ігри не особо пов’язані, хіба що деякими моментами. Наприклад, тут є знайомий персонаж з першої частини, який любить пробивати стіни, цим все й обмежується.
