Psychonauts

Дуже сподобалася дана гра, я й очікувати не міг, що вона принесе такі емоції та настільки багато задоволення. Вона вийшла 2005 року, таких витворів вже не роблять. -Сюжет розповідає про приголи дітей в літньому таборі, де вони готуються бути ,,Психонавтами,,. Ця професія застосовується у випадках, коли потрібно проникнути в підсвідомість живих істот, дістати потрібну інформаці, розв'язати психологічні проблеми людей. Світ в якому все відбувається - дитячо-фантастичний з великою купою діалогів та гумором. Піднімається багато проблем дорослих через призму дітей. -Візуальний стиль. Ця складова є дуже приємною, та пасує тому, що відбувається на екрані. На перший погляд - це доволі звичне 3D від третьої особи, але вигляд кожного персонажа, предметів робить цю гру унікальною. Навіть в 2026 приємно дивитись. Це з тих випадків, коли графіка не старіє або старіє дуже повільно. Наведу приклад ігор зі схожими принципами: Machinarium, Hollow Knight, Dishonored, Borderlands. Всі перелічені ігри мають свою унікальність, не можна сказати, що вони мають кінематографічну графіку, але в кожній є свій стиль, що добре пасує та майже не старіє. Подібні відчуття притаманні і даній грі. -Атмосфера: вона на висоті, гравець постійно залучений у події гри, навіть якщо він не перебуває на конкретному завданні, а просто гуляє по відкритих локаціях. Можна просто проходити повз дітей та чути їхній діалог, про що вони розмовляють, а через деякий час зустріти їх в іншому місці, де вони вирішують проблему з попереднього місця. Дуже багато уваги до деталей. Кожен персонаж пропрацьований та маю свою унікальність, що й запам'ятовується. Дуже сподобалось, що в грі порушують багато проблем дорослих, але через дитячу подачу. Ніби проблема і є, але вона сприймається не настільки жахливо, як мало б бути насправді. Також багато проблем з психічнохворими людьми, з якими головний персонаж зустрічається та намагається їм допомогти. Звучить ніби серйозно та неприємно, але це дуже вміло загорнуто, що грається дуже весело та приємно. -Ігролад: гра являє собою пригодницький 3D платформер від 3-ої особи. Головний персонаж має багато унікальних здібностей, які можна використовувати різним чином. З поступом гри йому стають доступні нові вміння, вони стають сильнішими з часом. Для розуміння, які є вміння: левітація, пірокінез(здібність щось підпалювати), явлення(дозволяє побачити світ очима іншого персонажа), невидимість, та багато інших. Дуже сподобалось, як гравця навчають новому здобутому вмінню. Цей процес загорнутий в окремий міні-сюжет, взагалі не відчувалось, що це зроблено навмисно та саме для цієї потреби. В грі є багато колекційних предметів, які ж звісно не обов'язково збирати, але це один з небагатьох випадків, коли це дійсно цікаво робити та отримувати за це якусь винагороду. Розробники дійсно вміло це загорнули. -Проблеми: єдине до чого в мене є питання - це технічний стан. Зіткнувся з кількома проблемами на старті. 1. Я грав на Linux OS, гра має рідну версію для моєї операційної системи, але вона має багатенько проблем, тож довелося перемкнутися на версію для Windows на використовувати Proton. 2. Підтримка геймпадів доволі кривенька. Довелося довго потанцювати, щоб клавіші правильно відповідали діям. Висновок: супер унікальна гра, якої я ще не зустрічав. Перші кілька годин гра дивувала своєю ,,дивністю,, та тим, що ні на що не схожа, що я грав до цього. Окрім двох вищеперелічених проблем немає що поганого сказати про неї. Дуже сильно захопився нею, невідчував лік час коли грав, а це трапляється дуууже рідко. Рекомендую спробувати шедевр!

Wonderful collectathon platformer with heaps of characters and story, a surprising emotional depth at times as well.

[h1]Psicología gamificada[/h1] Jueguito de los de antes, en los que no te decían todo lo que tenías que hacer y todo se cuidaba al detalle. El juego explora diferentes partes del psique humano, desde los traumas a las fobias, adornándolo con toques de humor negro y una estética muy similar a Jimmy Neutrón. La jugabilidad es bastante sencillota, clásico plataformas de la gen de ps2 con sus poderes y sus mecánicas típicas de la época que se pueden encontrar en otros títulos como Sly Racoon, Jak and Daxter e incluso Ratchet and Clank. Ha alcanzado el estatus de juego de culto y me atrevo a ponerlo en la larga lista de imprescindibles para cualquier jugador de videojuegos que se precie, creo que es una experiencia que se tiene que disfrutar al menos una vez si eres fan de la escuela de los 2000. [b]8.5/10[/b] [i]PD: al usar el widescreen fix (que recomiendo encarecidamente) es posible que te quedes atrapado en texturas que de normal no deberías, pero al guardar la partida y recargarla se arregla.[/i]

Game feels a little like someone who was writing the plot was smoking a big joint but I really enjoyed the game and can surely recommend. Soundtrack is reallly good, graphic is still beautiful if you aren't scared by lesser polygons. gameplay is fun and plot makes you really want to sit and play the game. If you're a type of player who likes to 100% games Psychonauts won't disappoint you there are many collectibles in the world and missions (If you decide to find them all I recommend using a guide at least on the Waterloo level)

Psişik 101

I decided to pick up Psychonauts after reading multiple good reviews and having heard it being mentioned a few times in contexts I can't remember anymore. I also immediately got some sweet, nostalgic 2005 PlayStation 2 vibes, even though I was completely new to the series! Psychonauts introduces its world of psychics with their very recognisable looks and characteristics while still keeping everything anchored to the real world. The story holds a steady, medium pace until it speeds up a bit towards the end – a fun little escapade that doesn't take itself too seriously. The main attraction though is in my opinion the characters who both drive the story and make the world feel extremely alive. Every time you progress with the story you're also able to check up on how everyone is doing, what they're up to and also read the public noticeboard where everyone leaves messages. Showing items or using different abilities on people also provides unique comments and reactions. The gameplay is what you would expect from your typical action-platformer. Though this time your arsenal consists of a host of psychic powers ranging from invisibility and levitation to clairvoyance and mind bullets. (That's telekinesis, Kyle!) The powers, while cool, are more than slightly hampered by the fact that you can only slot three of them simultaneously. Changing between powers is quite fast and pauses the game, but I would still vastly prefer if some of the unutilised buttons, double tapping or holding a button could be mapped to different powers. Having to constantly choose between slotting defensive, offensive or utility powers feels clunky and also increases the confusion between what button does what – even if you generally attempt to keep abilities on their respective buttons. Combat was in the end quite simplistic; neither more nor less than what you would expect from a mostly platformer title. Though some enemies were in my opinion more annoying than challenging, doubly so for most boss fights. This was in part due to a moderately clunky camera that is fixed on the boss during fights and being unable to alter attack direction during a combo. There was some occasional jank with the platforming as well, where the worst offender was sliding on (mostly) rails. Ratchet & Clank did this much better a few years earlier while here going a bit too fast, too slow or just trying to correct direction would often get you thrown down to your death. Meanwhile you're also for some reason glued to the rails and have a terrible time trying to jump off when the need arises. Most benches and some other objects are for some reason treated as rails as well, so you'll be inadvertently going for a slide every now and then. The height of annoying platforming was the final level, though I'll be generous and grudgingly put some of it down to my own thickness. One thing I can assert is that collectibles are far too abundant in Psychonauts: there's well over a thousand floating, two-dimensional, flickering holograms to find. [i]Most of them[/i] will be on the main path, but there's always a few hidden ones, and even the ones in front of you sometimes blend in when the lighting and background is also colourful and moving. Some more unique collectibles with their own descriptions were fun to hunt, but the vast amount of the more generic ones became a bit of a pain, even when used as part of the environmental storytelling. In the end, I only got frustrated enough to look up a guide regarding three out of over a thousand collectibles, so I guess you could call that manageable. The reward for getting every single last collectible of all types (besides unlocking upgrades faster) is a single cutscene, so you could just skip the majority of the grind. In theory at least. I continued my stint of not looking at achievements – not even the non-hidden ones – before finishing the game, and was pleasantly surprised when I managed to get almost all of the missable ones through thorough exploration. The only offender was a seasonal achievement only available on one day of the whole year, which had to be dealt a swift counter-blow through system time. I've seen some achievements bound to real-world dates before, which I already haven't looked well upon, but tying it to a single day of the year when you're already most likely doing anything else than booting up Psychonauts is taking it two steps two far – in my humble opinion. Other than that, the achievements nicely encouraged exploring and interacting with the world. All in all, Psychonauts is another distinct and fun title from Tim Schafer and the folks over at Double Fine. The atmosphere is kept very family friendly while still keeping it interesting and providing something for everyone to enjoy. You'll meet a whole cast of fun characters that you'll love and/or cringe at, but they'll all feel alive! [h1]8,5 / 10[/h1]

GOATED