Prodeus

I am utterly baffled of how much I love and at the same time annoyed by this game. This is a boomer shooter at its heart and the core gameplay, shooting and the music are just cheif's kiss. BUT few of the decision that the devs made makes me think they just wanted to annoy the players for no reason. The first reason is the progression system. You need to collect ores scattered around in missions to unlock weapons and abilities. First of all, this is DUMB. Imagine if u needed to explore the missions just to unlock the super shotgun in Doom, this kind of progression system dosen't belongs in a boomer shooter. Besides that, you cant collect most of the ores anyways if u havent purchased the double jump beforehand which in itself requires you to unlock 2 more weapons earlier. So I'm just watching Youtube videos making sure I collect all the ores (half of which i cant collect anyways as I dont have double jump unlocked yet) which saps the fun out of the game. And the second and the more obvious reason is the well known Checkpoint system. I havent seen a worse checkpoint system than this game, it has no manual save system (F5) common in all boomer shooter but it has a auto save system which respawns you will FULL HEALTH and the enemies you killed prior to death remain DEAD........... what?? who designed such a stupid system. The devs are the most talented and the most laziest people ever, they promised an update to fix the save system 3 years ago and I doubt they ever will. In conclusion, I recommend this game but man the flaws are so huge they cant really be ignored and its a shame cz this game could have been something very special.

The one and only thing that should matter for a game is if it's fun or not, and Prodeus is undoubtedly fun. [h1]THE GOOD[/h1] [list] [*][b]Gunplay:[/b] every weapon is pleasant to use, the shooting sounds are unique and satisfying, and reloading is pure ASMR goodness [*][b]Gameplay:[/b] it feels similar to classic Doom; level progress is locked behind door keycards that you have to find, and when there's an enemy horde you have to stay in the move and switch weapons constantly to survive, exploiting enemy weaknesses [*][b]Graphics:[/b] the game has an intentional retro aesthetic with low res/pixelated textures, which in my opinion fit really well with the game vibe [*][b]Level design:[/b] I am by no means close to finishing the game (33%), but so far from what I've seen in about a dozen levels, each one is unique in their own way; it doesn't feel monotonous and there's always something to do, a new route, a secret to uncover, etc. [/list] [h1]THE MID[/h1] [list] [*][b]Soundtrack:[/b] I gave the game a chance and let it handle the music, but the soundtrack is undoubtedly mid and has weird timing; the music is calm mid combat and then the "aggressiveness" kicks in when you're nearly done killing everyone. It's not a game-breaking experience but I opted to mute the music and play my own [*][b]Difficulty:[/b] I haven't tried the max difficulty yet, but from what I've seen, more difficulty doesn't necessarily equal more enemies, it just means you take more damage, which is a bit disappointing [/list] [h1]THE BAD[/h1] [b]Checkpoint system:[/b] this is arguably the worst part about the game. As you progress in each level, you will find checkpoints (that sometimes trigger enemies to spawn)... the problem is, if you die, you respawn with 100% health and no penalty whatsoever. Whoever you killed, stays dead, so there is no such thing as a revenge system in place. For a game of this type, it's really anticlimatic. I understand catering to more casual players who don't want to have a hard time progressing, but why not make it an option? If you want things to be a bit more challenging, you're out of luck. [h1]FINAL VERDICT[/h1] Despite its flaws, like I said at the beginning of this review, Prodeus is undoubtedly fun. In a landscape where most AAA games are just creatively bankrupt slop, endlessly milking established franchises and pretending to sell us the same thing every year, or worse, release an incomplete/broken mess of a game and promise to fix it along the way? Prodeus is a breath of fresh air, and it definitely deserves a chance.

[h1] Когда немного не доDoomались как сделать хороший шутер [/h1] Я очень люблю шутеры, особенно такие «мясистые», как Prodeus. Но после прохождения мне совсем не захотелось в неё возвращаться - и сейчас объясню, почему. Как и положено ретро-шутеру, сюжет в Prodeus практически отсутствует. Его место занимает нескончаемая орда врагов, которых приятно истреблять десятками. Казалось бы, всё как надо - но что же здесь пошло не так? [h3] Гаджеты [/h3] Не понял решения разработчиков сделать большинство гаджетов, добавляющих динамики в геймплей, открываемыми за местную валюту. Это же касается и некоторых видов оружия. В итоге, пройдя игру, я получил лишь около 50% всего снаряжения - и считаю это полным абсурдом. Представьте, если бы в DOOM рывок выдавали не с самого начала, а только после того, как вы прошли две трети игры, накопили валюту и выбрали его в качестве награды вместо двустволки. Звучит странно, да? [h3] Противники [/h3] Разнообразия врагов катастрофически мало. Особенно удручает, что уже на второй локации нам подсовывают тех же противников, только перекрашенных в синий, с синей кровью и увеличенным здоровьем в два раза. Стало ли интереснее? Сомневаюсь. При такой скудности врагов это выглядит как халтура. [h3] Отсутствие страха смерти [/h3] В Prodeus смерть ничего не значит: вы возрождаетесь ровно там же, где погибли, без штрафов и ограничений. Противники при этом не оживают. В итоге страх смерти просто исчезает - ведь за ошибку ничего не будет. Это полностью убивает напряжение и мотивацию играть аккуратно и продумывая каждый шаг наперёд в динамике. Из [b] плюсов [/b] можно отметить бодрую музыку - хоть она и не запоминается, как в DOOM, но всё же отлично вписывается в атмосферу. Стрельба и убийства ощущаются сочно, однако разнообразие оружия и снаряжения почти не требуется - игру легко пройти, не меняя пушку. [h3] Итог: [/h3] Я не могу рекомендовать Prodeus. Это мог быть отличный ретро-шутер на вечер, но его губит однообразие и отсутствие вызова. Игра не мотивирует становиться лучше - наоборот, она мягко прощает ошибки. Для брутального, жестокого шутера это непозволительно. Prodeus разрушает саму концепцию жанра. К сожалению, в негативном смысле.

[h3]ProDeus - сучасний послідовник класики[/h3] Вдосталь награвшись в оригінальні Doom'и, мені закортіло знайти щось подібне за духом, але дійсно нове, щоб якось розбавити час між проходженням перших частин Doom'у та його PC-портом з Nintendo 64. І ось, гортаючи різні сторінки у Steam, я натрапив на гру під назвою ProDeus. Скріншоти та відео виглядали дуже багатообіцяюче, тож рішення придбати цей проєкт прийшло саме собою. Сама гра виросла з любові та ентузіазму двох розробників — Майка Воллера та Джейсона Мохіки, які познайомилися ще під час роботи в Raven Software над Singularity. Саме цей бекграунд багато в чому пояснює, чому ProDeus настільки уважний до ритму та дизайну рівнів. Проєкт пройшов типовий шлях сучасного інді-хіта: підтримка через Kickstarter, стадія Early Access і, зрештою, повноцінний реліз у вересні 2022 року. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3721073745 Тож маємо дуже цікаву реалізацію гри, яка вдало поєднує візуальний стиль старої школи, але при цьому не замикається в межах допотопних механік. ProDeus відчувається як влучний мікс класичних шутерів і переосмислення DOOM зразка 2016 року. Водночас гра зовсім не соромиться сучасних технологій: освітлення, тіні, відображення, системи часток та інші ефекти тут працюють на повну. Загалом візуал тут нагадує пікселізовану суміш DOOM 3, The Chronicles of Riddick і DOOM 2016. Від першого прийшла похмурість і важка атмосфера, від другого — холодна техногенна фактура, а від третього — контрастне освітлення, ефектні джерела світла, насичена картинка і загальна “чіткість” сцени. Геймплей при цьому багато в чому наслідує вже згаданий новий Doom і має навіть зачатки прокачки, котра залежить від збору ресурсів. Ходячи рівнями, ви будете знаходити ігрову валюту, яка трапляється тут і там, але здебільшого захована у секретних місцях. Назбиравши певну кількість цих коштів і пройшовши кілька перших рівнів, ви зможете потрапити в окрему торгову локацію, де відкривається можливість придбати нову зброю, покращені версії вже наявної або ж опанувати кілька нових навичок, які спростять подальше збирання ресурсів у схованках. Втім, тут є один нюанс: увесь асортимент магазину поділений на так звані Tier, тобто ранги. А це означає, що вам не дозволять придбати щось вищого рівня, доки ви не скупите всі предмети менш коштовного гатунку. Рішення, можливо, й суперечливе, але вже як є. Також, говорячи про геймплей, не можу не згадати про арсенал, а точніше про те, як він відчувається. Зброя зроблена дуже вдало і візуально, і тактильно. Відчувається її вага, віддача, і стріляти з неї просто приємно. До того ж кожен ствол має альтернативний режим вогню. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3721078797 Ще доволі цікавою особливістю, пов’язаною зі зброєю, є окремі рівні, присвячені випробуванню певного виду озброєння. Ці моменти особливо цікаві тим, що їх можна проходити двічі, а якщо йдеться про проходження на 100%, то це взагалі необхідно. Уперше рівень слід подолати поспіхом, вклавшись у одну хвилину, і тоді як бонус ви отримаєте додаткову ігрову валюту. Удруге ж можна пройти його вже спокійно, ретельно дослідивши кожен закуток у пошуках секретних місць і прихованих винагород. Ну і самі рівні. Мапи зроблено дуже добре, геймдизайн враховує як швидкий, так і повільний темп гри, а вертикальність простору працює просто чудово. Постійно треба кудись спускатися чи підійматися, особливо коли мова заходить про секрети. Єдине, що, на мою думку, тут можна було б удосконалити, — це зробити рівні трохи більш розгалуженими, адже деякі локації здалися мені надто лінійними. Хоча, можливо, таке враження склалося в мене після проходження фінальних етапів в оригінальних DOOM'ах... Також мені здалося, що є невелике упущення в тому, що на кількох рівнях наприкінці відбуваються зміни, скажімо так, у геометрії локації, які унеможливлюють повернення до початку. У результаті, якщо з першого разу ви не зібрали всі секрети та приховані предмети, доведеться перепроходити рівень заново. Окремо варто відзначити музику: за неї відповідає вже знайомий нам за останнім ремастером DOOM + DOOM II Ендрю Галшалт. Саундтрек звучить бадьоро, драйвово і чудово підсилює динаміку боїв. Ба більше, музичний супровід динамічно підлаштовується під події на екрані: у моменти перепочинку звучить спокійний ембієнт, а під час жорстоких зіткнень із ворогом вмикається той самий "supercharged metal soundtrack". До речі, OST доступний у Spotify, тож його можна послухати й окремо. Є ще одна цікавинка, пов’язана з музикою в грі. Розробники випустили окреме невеличке безкоштовне DLC, в якому музичні композиції було перероблено в MIDI-формат. Вийшла така собі данина олдскулу, бо в той час як нові перевидання старих ігор переписують саунд наново, на сучасних інструментах, ProDeus зробила опціональний, як то кажуть, демейк свого OST'у. Тож, якщо завантажити це доповнення, то в параметрах звуку можна буде змінити стандартний саундтрек на цей MIDI-варіант. Не те щоб це було комусь критично потрібно, але сама така можливість приємно гріє душу. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3722404127 Що ж до сюжету, то він подається без зайвих ускладнень, хоча і не до кінця зрозуміло що там відбувається... У світі ProDeus людство колись загралося з енергією пекельного виміру Хаосу — і заплатило за це майже повним знищенням. Після вторгнення сил Хаосу на Землю з’являється ще одна раса — продеанці, які також не мають наміру рятувати людей, а лише нав’язують власний порядок, фактично змінюючи одну загрозу на іншу. А ви, в ролі невідомого солдата, маєте зірвати всі їхні підступні плани. Усе за канонами старої школи. У підсумку ProDeus не робить революції, але впевнено бере перевірену формулу й освіжає її сучасними рішеннями. Це той самий випадок, коли старе і нове не конфліктують, а працюють разом! Тож раджу придивитися до гри і дати їй шанс. А якщо не хочеться вирушати в цей кривавий марафон наодинці, завжди можна покликати друзів — кооператив тут тільки підсилює задоволення від процесу. Або ж завітайте в режим створення користувацьких рівнів і спробуйте власні сили в цій справі. Єдиним мінусом, котрим можна дорікнути ProDeus, є те, що ще у 2023 році розробники анонсували сюжетне DLC під назвою The Elder Veil, однак воно досі не вийшло. Водночас автори проєкту запевняють, що доповнення й надалі перебуває в розробці, а до створення музичного супроводу знову долучився Ендрю Галшалт. Анонс супроводжувався трейлером, з якого випливає, що в майбутньому DLC буде змінено сетинг гри.

The weapons are fun and diverse, and the OST by Andrew Hulshult is epic. That's about the only positive things I have to say about this game. The overall gameplay suffers from a severe identity crisis; it tries to be a midway between classic Doom and new Doom, without ever really having the guts to fully commit to either. It doesn't work. Level design is the worst part of the game, though; so many levels where you get pidgeon-holed into progressing with no possibility of going back. This means that you'll be constantly paranoid that you missed a secret or an important item with each door you go through, and each ledge you drop down. Enemy design is almost completely unoriginal, blatantly copying the zombie soldiers, imps, pinky demons, and pain elementals + lost souls from Doom. Finally, the immersion is non-existent in this game; constantly, it will ask you to "rate the map" and you need to press about 15 buttons to log in and continue your campaign every time you launch the game. AWFUL design. It is the equivalent to hearing a petulent youtuber incessantly begging you to "like, comment, and subscribe", except now it's in a video game that you paid real money to play.

I did not know beforehand, but this first-person shooter is very much an original Doom clone in terms of... everything. Pretty much every monster I've seen has its Doom equivalent. Almost every weapon is the same. Gameplay is the same (but with mouse look). And the atmosphere is similar. For story, it's still basically non-existent with a forgettable paragraph of text. However, it's an incredibly well made clone. Its main strength is probably how well it controls. I don't recall a mouse-look combo in a FPS that felt smoother and better, and that's from the start without adjustments. It's a joy to move around those dreary places. The environment graphics look good, similar to original Doom, but not quite as pixelated. The levels are well designed, initially short but getting more complex later on. They're improved by modern effects and lighting. However, weirdly, the very pixelated monsters look worse than original Doom, especially up close. Still, they do the job and are easy to distinguish. The weapons are crunchy and satisfying to use, and I like the alternate modes (with right mouse button). There are extreme amounts of liquid red blood whenever an enemy gets shot, even a "dismemberment" system. It's an interesting choice, but it tends to go overboard when sometimes you don't even see the targets anymore (those who did not die yet). Prodeus might not be original one bit, but it's super fun.

would be a near perfect fps if not for the awful checkpoint system that robs the game of any tension.

I'm not gonna lie, the only flaw in this game is that it didn't copy Doom 2016 1:1 and add the glory kills. Other than that, the weapons are pretty much exactly the same, movement, health/defense, all of it modern Doom with a retro aesthetic. Plays phenomenal on the deck, played the whole thing on there. 9/10 can't wait for the DLC.