Othercide

o jogo é bom, de turno e progressivo

ART

Для мене Othercide — справжній діамант, який ледь не сплутав із звичайним каменем через невдалий старт та незручний інтерфейс. Розробники, ймовірно, намагалися адаптувати управління під геймпад, але на практиці система вийшла незручною для всіх. Під час бою вибір здібностей здійснюється через список у правому верхньому куті: спочатку обираєш вміння, потім — ціль курсором. Це затягує процес, тому відчувається потреба у гарячих клавішах. Проте гра ніяк не повідомляє про їхнє існування! Випадково я дізнався, що можна використовувати цифри, відповідні до порядку здібностей у списку, але звикнути до цього так і не вдалося — позиції вмінь постійно змінюються через додавання нових елементів (наприклад, кнопки втечі в місіях). Це зсуває нумерацію, що вносить плутанину. Інтерфейс головного меню також має проблеми. З часом, коли з’являються десятки «спогадів» (поліпшень для здібностей), їх перегляд стає мукою: вікно для вибору замале, немає фільтрів, сортування чи пошуку. Наприклад, можна інкрустувати здібність +25% шкоди, а потім виявити, що в надрах списку був спогад із +30%. Вступний тренінг через першу бійку виглядає відірваним від реальності: нам дають персонажа зі здібностями, які стануть доступними лише через десятки годин гри. Набагато логічніше було б показати бойові механіки на прикладі базових «дочок», а епічну битву матері — у формі катсцени. Гра пропонує два рівні складності: полегшений (знезцінює ключову механіку жертвопринесень) та рекомендований. Останній — ідеальний баланс між викликом та справедливістю. На відміну від інших «рогаликів», тут прогрес не вимагає макс. рівня персонажів: навіть останній бос може бути переможений завдяки тактиці, а не «прокачці». Полегшений режим, навпаки, знищує атмосферу — регенерація 50% здоров’я після бою робить жертви безглуздими. Головна ідея — жорсткий вибір між життям союзниць та перемогою — реалізована геніально. Наприклад, можна відновити здоров’я однієї «дочки», вбивши іншу того ж рівня, або використати здібності, що віднімають HP. Це створює напругу та емоційну вагу кожного рішення. Похмура стилістика (чорно-біла графіка з акцентами кольору крові) та мінімалістичний сюжет, що збирається з уривків діалогів і артефактів, підкреслюють атмосферу безнадії. Основний мінус — недостатнє різноманіття. Карти, вороги та їх розміщення швидко запам’ятовуються, що зменшує інтерес до повторних проходжень. Сюжет теж не вражає глибиною, але механіка «збирання пазла» з фрагментів історії додає цікавості.

This game has a nice story , and the combat is more like puzzle rather than a tactics. Bosses WILL DO extra actions , even in chain if you are doing things too good. But it's a nice unique playstyle for a game that wants to be a "hard" turn based "tactics".

Would I play this game, absolutely. It’s got great death of creatures that you have to fight. I have only played a few hours, but I want to progress my draughters to be able to crush my enemy. Its black, white, and crimson palette creates a gothic, oppressive atmosphere that I felt perfectly highlighted the Daughters' life force and the blood of their foes. The character and enemy designs are intricate and memorable, making every frame feel like a piece of dark art. Othercide is a challenging and punishing game, but for me, embracing its grim vision offered an incredibly rewarding experience. It's a unique, unforgettable artistic and gameplay journey where beauty and strength emerge from the darkest corners.

Um jogo de estratégia em que você tem que aceitar a derrota e aprender os movimentos dos oponentes. Embora a história não seja complicada, ela é bem integrada com o jogo sendo desbloqueada conforme você mata novos inimigos e completa achievments.