Klonoa Phantasy Reverie Series

I played the original Klonoa: Door to Phantomile when I was young and thoroughly enjoyed it. The music is absolutely phenomenal and the aesthetics and level design is cute and whimsical. It's still a kid's game and the story reflects that, but I enjoyed Ghadius and Joka as villains. The boss battles in this game are incredibly fun. I was very glad to play it again many years later and enjoyed every minute of it! Lunatea's Veil I had never played before, so I was sadly missing the nostalgia glasses for this one. The music was absolutely not as good as the first game, which was a huge disappointment. Mabye I will try again in the future without playing the first game, so the contrast in quality isn't as stark. As it is now, I will not be finishing the playthrough of Lunatea's veil. I'm very relieved I did not pay a lot of money to import this game to europe back when it came out, because I would have been absolutely crushed.

The ending of the first game gave me emotional damage but other than that absolutely phenomenal games. Love the soundtrack, storyline, characters and the overall game aesthetics. Highly recommend!

1しか触れなかったので1のみの感想です。 ゲームの大半を占めるメインのアクション部分はPS時代とほぼ同じ感覚で遊べるのでとても良かったです。 こんな敵いたなーとか、今やっても難しく感じるな…と思い出しながら進むのはとても懐かしく、楽しい気持ちにさせてもらいました。 またグラフィックも綺麗になり難易度調整もできるので、初めて遊ぶ人にも遜色ない出来になっているのではないかと思います。 ですが…思い入れのある初代PS版を遊んでしまっているので比較してしまい、不満を感じることが多々ありましたので書いていきます。 PS版との比較が多く、ネタバレを含みます。 [spoiler] ●OPとED 原作のPS版でムービーになるOPとEDの部分が本作では流れず、3Dモデルでの再現となります…が、画面越しに伝わってきそうな力強い映像表現が消えてます。 OPで地面に刺さったリングを引き抜くシーン、PS版では歯を食いしばり力強く引き抜こうとするクロノアが見られるのですが、本作ではその熱量がありません。軽いです。 またEDでクロノアが再生の歌によりヒューポと離されるシーンも、建造物が再生されるシーンも無く、別れたくないという悲しい気持ちを表す涙の表現も弱いです。溢れません。 ●会話 会話シーンの音声はほぼPS版からの移植と思われるもので、音質はだいぶ悪いです。 それだけならまだ許容範囲だったのですが、新録ボイスを混ぜているのか、所々音質が良くなる部分がごちゃまぜになっています。 さすがに音質の差がありすぎたのと、混ぜるぐらいなら全部使い回すか、全部新録で振り切ってほしかったです。 ●効果音 基本的な効果音はほぼ同じですが、差し替えられている箇所が所々あり、PS版のほうがよかったと感じる部分も。 （森の扉を開ける音、ジョーカー戦の足場が変わる演出の音等が変わってしまっていたのは個人的にかなり残念でした。） ●その他（好みの問題） ・クロノアの耳が帽子の下から出ておらず、側面から生やされているように見える点 ・ボスHPバーデザインの変更（動く3Dアニメタイプから平面に） ・一部ボスの見た目（4面ボスの弱点部分等） [/spoiler] 最後に、全部が全部悪いとは思ってません。 純粋にアクションゲームとして遊ぶ分には正統リマスターだと思います。 風のクロノアを遊んだことが無い人や、アクション部分を楽しみたいという方はぜひプレイしてほしいです。 PS版の感動をまた味わいたい！ 思い入れがあるからまたやりたい！ という方は控えたほうがいいと思いました。 私は後者の気持ちで遊んでしまったので「おすすめできない」という形にしました。

Клоноа це не просто франшиза, а ціла епоха, коли ігри ще не боялись бути дивними та несерйозними. Часи, коли розробники експериментували з ентузіазмом, а гравці залюбки приймали яскраві, “мультяшні” світи і без потреби в реалізмі чи поясненнях. Вся серія дуже важлива для багатьох і залишає тепле відчуття. Передісторія може здатись смішною, але я прийшов до Клоноа через візуальну подібність до Соніка — ще в квітні 2021-о шукав ігри для Wii і випадково натрапив на ремейк 2008-о. Потім роками то забував про серію, то повертався, поки нарешті не пройшов обидві частини. Зрештою це переросло в щось більше: я зробив сайт «Клоноа Україна» і переклав кілька манґ. Шкода тільки, що Bandai Namco нехтували серією десятиліттями — дуже сумно. У ремейку порівняно з оригіналами графіка стала ліпшою. Водночас помітна різниця з оригіналами: Klonoa не кричить, як це було в Sea of Tears (Klonoa 2 LV), коли гг осідлав істоту під кінець рівня — цього моменту тут немає. Також у Балу при зустрічі з Клоноа на першому рівні (Klonoa DTP) рот не відкривається широко, як раніше — невідомо, що завадило підряднику це додати. Дрібниці, але прикро. Перша гра стала м’якшою, друга — плавнішою. На PS4 усе працює стабільно на 60fps, але майже без різниці, на пк можна покращити графіку бодай.​​​​​​​​​​​​​​​​

Uno de los mejores juegos de playstion 1. Amor puro y arte.

Cute platformers that don't get boring throughout, which a lot of simpler platformers tend to be but Klonoa manages to stay engaging, but it does sometimes get strangely difficult for a handful of parts but nothing too bad. The story of the first game is much better and gets to the point faster than the sequel, which have a lot of cutscenes yet the world and characters feel undercooked. In the end it's a fun game.

Small budget remasters which do their job in providing modern day equivalents for official play of two platforming gems. They are not replacements by any stretch, any players of the originals can tell you there are details in animation and visual effects which are just skimped out on here, there’s just a layer of polish missing which is hard to ignore as a longtime fan of these games and it should’ve been a pretty quick and simple patch all things considered, mods are your friend if it’s a sticking point for you. It’s still evident work was put into remastering these games, they look good in a vacuum, but with games as narratively-driven as these where theming is everything, the saturated colours and borked character expressions do not set the intended tone. Gameplay still gets the job done, I tend to hear about hitbox issues, but it’s something I hardly notice as an avid player of these games (the original especially has always been kinda precise when it comes to your Wind Bullet for me), I think it’s a bit more evident in the sequel, but I still don’t have much trouble playing through it as normal. Aside from those sticking points, it’s still Klonoa, wonderful platformers which achieve a lot with seemingly so little, the unique enemy double jump mechanic gets a lot more mileage than one would expect and it’s expanded on in the sequel with a variety of fun gimmicks, the 2.5D nature of both also allows for a lot of fun experimentation with the background and foreground across a flurry of visually distinct, dreamy environments which paint the worlds of Phantomile and Lunatea as truly expansive. I do not want to paint these remasters as worthless in their efforts either, the version of Klonoa 1 here is based off a controversial Wii remake that made confusing script changes de-emphasising the titular character’s dialogue and stuck with a more washed out visual style complete with divisive character redesigns, the remaster included here reverts all that back to something more in line with the original to mostly successful results, it’s mainly harbouring the bones of that version’s wonky cutscene animation which truly holds it back from the original still. Klonoa 2 is more a complete remake with redone models and textures, the environments look fantastic on their own and larger than life, they’d do a great job selling Lunatea as expansive a dream world as it is if it weren’t for the overly saturated colours. That being said, they also went out of their way to fix a few narrative inconsistencies from the original, that along with the faithfully recreated assets gives off this conflicting vibe that they really did want to make the definitive version of Klonoa 2, but some struggles in maintaining the game’s visual tone and character expressions unfortunately held them back. I really hope these devs get another shot on Klonoa because I can tell they cared about preserving these games as best they could with what they were given. They’ve proved they can take what they learned from remake work and effectively apply it to a new game with Once Upon a Katamari, so here’s hoping Klonoa 3 follows.