Черговий раз я стаю жертвою свого правила завершувати всі ігри у бібліотеці.
Це типовий представник тієї епохи відеоігор. Невидатна стрільба з укриттів, різнокольоровий лут, грінд заради цифер.
Але якщо зазирнути поза все це, не концетрувати увагу на стрілці із мінікартою - можна побачити із любовʼю створений меланхолійний Нью-Йорк, з кропітливо вибудуваними інтерʼєрами, чаруючими пейзажами висоток, та комʼюніті, яке залишається закоханим у цей світ вже десять років.
Голосові повідомлення, залишені колишніми мешканцями, та голограми в стилі Аркхем оріджінс дуже реалістично зроблені, навіть місцями стає моторошно. Видно, що розробники влили душу в створення цих оточень та історій, і хоч коли починаєш помічати одні й ти самі модельки ефект трохи спадає, грі всеодно дуже ефективно вдається занурити гравця. Моя улюблена деталь - характери кожного з офіцерів JTF, яких можна почути по рації, деякі дуже угарні.
Мене дуже легко підкупити хабом, який еволюціонує разом із гравцем (згадати того самого Лицаря Аркхема), і тут це реалізовано не погано. Дуже хотілось би побачити те саме із бункерами розкиданими по мапі та самим відкритим світом, але хоч дружніх нпс стає більше із виконанням квестів.
Про основний сюжет особливо нічого сказати не можна, номінально він тут є, але лише щоб дати причину піти на черговий данж-місію.
Більшість гри я пробіг в одиночку (що є помилкою не робіть так), однак всеодно вдалось поспілкуватись - у пвп частині мапи, так званих «темних зонах». Це території із найкращим лутом, однак кожен інший гравець може обернутися проти вас, а всі нпс стали ще більшими губками. Весь здобутий лут треба вивозити гелікоптером, що не швидко і привертає увагу.
Це дійсно доволі цікавий концепт, чимось схожий на сучасні екстракшн-шутери, який еволюціонував у (дуже круте по слухам) окреме ДЛЦ, маю велике бажання спробувати його із часом.
Вже в типовий для мене спосіб, десь під ендгейм гра успішно викликала залежність, і мене вже не зупинити поки не добʼю останні ачівки, однак, маю признати, що геймплейний цикл ну надто однообразний, критично не вистачає ще хоч чогось.
І саме це можна сказати про всю гру - чогось тут не вистачає. Не вистачає сюжету, не вистачає типів місій, не вистачає цікавого ендгейму. Якщо у вашій душі дірка підозріло у формі лутер-шутера, це доволі непоганий варіант, але не варто очікувати від гри чогось окрім цієі одноманітності.
Массівам вдалось створити один із найкращих світів у ігрографії Юбісофт, із шикарною елегійною атмосферую. Чудова зимова гра, прямо перед Аркхем Оріджинс.
