The Vanishing of Ethan Carter

It's certainly playable but the no manual save it makes it very difficult. I finished it but don't have a clue what it was all about.

[h2] УВАГА: СПОЙЛЕРИ! [/h2] Ніяк руки не доходили написати відгук, але, гадаю, час настав. Мені трохи важко почати з чогось конкретного, адже ця гра чіпляє багато чим. Певно, почнімо з того, що The Vanishing of Ethan Carter вражає насамперед не ґеймплеєм, а своєю неповторною атмосферою. Гри як такої тут не багато: ходиш по локаціям, взаємодієш з певними елементами, вирішуєш кілька нескладних головоломок, відтворюєш послідовність подій і, врешті-решт, розкриваєш злочин. Але от сам «досвід» ходіння по локаціям і перебування на них просто чарівний. Вражаюча графіка у доповненні з детально проробленими локаціями і просто фантастичною музикою створює ту саму неповторну атмосферу з легким відчуттям неспокою та тривоги. Насправді, навіть не віриться, що гра створена аж у 2014 році: графіка просто приголомшлива! Перейдімо тепер до сюжету, але постараюсь розповісти все коротко. Починається гра з листа хлопчика Ітана Картера до Пола Просперо — детектива з паранормальними здібностями, за якого ми граємо. У своєму листі хлопчик розповідає про жахливі речі, що відбуваються у Долині Червоного Струмка (місце дії гри), і це спонукає Пола прийти туди на пошуки Ітана. По ходу гри ми у ролі детектива потроху починаємо дізнаватись, що ж насправді сталося у Долині, розкриваючи загадкові вбивства. Зрештою, це приводить нас до згорівшого будиночка коло озера, але… Ітана там немає. Далі йде кінцівка, у якій ми дізнаємося, що Пол Просперо — це просто ще одна історія хлопчика. Усі події гри весь цей час розгорталися у голові Ітана, який поступово задихався димом від пожежі [spoiler](я так зрозумів кінцівку, принаймні)[/spoiler]. А зараз я би хотів проаналізувати сюжет з власної точки зору, адже він трохи неоднозначний. The Vanishing of Ethan Carter — це не історія про детектива чи про містику. The Vanishing of Ethan Carter — це історія про хлопчика на ім’я Ітан Картер. Уся гра весь час розповідає нам про його стан, почуття, переживання. У грі ми знаходимо історії, написані хлопчиком, але не на папері. Зовсім ні. Вони матеріальні, так би мовити, адже ми взаємодіємо з ними: проходимо повз справжнісінькі пастки, вирішуємо головоломку з порталами в домі, викликаємо таємничу сутність тощо. Зрештою, в кінці кожної головоломки ми знаходимо аркуш паперу, на якому написана історія, якось пов’язана із вирішеною загадкою. Підібравши його, ми чуємо розмову Ітана з одним із членів родини, яка розкриває їхні стосунки. Після діалогу ми бачимо, що головоломка, яку ми тільки що вирішили, зникла, а локація змінилась: тепер на місці загадки щось інше в супроводі з кількома папірцями (листи, вирізки з газет тощо), які трохи розкривають події у сім’ї Ітана. Кожна із цих історій якось пов’язана з одним із членів родини і розповідає про них у такій собі казковій формі: старий із історії «Сік» — дід Ітана, чудовисько із історії «Ікла» — брат тощо. Усе зрештою зводиться до того, що Ітан почувався самотнім у власній сім’ї, адже ніхто не розумів його захоплення — написання історій. Єдині дві людини, які його підтримували, — дід та батько. І це доволі цікаво, на мою думку, адже ці двоє — єдині, хто не потрапили під вплив «Сплячого». Враховуючи, що вся гра — це ще одна історія Ітана, це й не дивно, адже лише батько та дід розуміли Ітана і могли протистояти іншим у його сім’ї, які цього захоплення не розуміли. Також варто згадати сетінґ гри. Гра розгортається у глухому містечку, в якому живе Ітан, але воно на диво якесь занедбане: будинки порожні, стежки порослі, жодних ознак життя. Це все ніби відображає емоційний стан Ітана, який почувався самотнім та покинутим, і чудово доповнюється прекрасною меланхолічною музикою, про яку варто буде згадати окремо. Моє власне пояснення кінцівки гри наступне: усі події гри розгортаються у фантазії Ітана, яка має вигляд його рідного містечка — Долини Червоного Струмка. Я можу підкріпити це всім вище сказаним, а також двома досягненнями: «Тунель» та «Незавершена історія». Перше можна отримати, спробувавши піти назад у тунель, з якого прийшов детектив. Дійшовши кінця ви знову опинитесь на початку гри. Це можна легко пояснити тим, що Пол Просперо — лише вигадка Ітана, і тому він не може покинути його голову (Долину Червоного Струмка). Друге досягнення можна отримати, знайшовши у лісі шишку, яка перетвориться на гранату, якщо її підібрати, і кинувши її у воду з моста. Граната підірве під водою аквалангіста зі снайперською гвинтівкою, якого вимиє з іншої сторони дамби, а вам лишиться лише забрати у нього гвинтівку. Тут я хочу звернути увагу саме на назву досягнення — «Незавершена історія». До цього часу ми знаходили у Долині повністю написані історії Ітана, які перед цим мали "пережити", так би мовити. І ось є досягнення, яке називається «Незавершена [b]історія[/b]», для отримання якого ми маємо цю історію, знову ж таки, "пережити", але на цей раз в кінці ми не отримаємо аркуш паперу із самою історією. Якщо припустити, що гра розгортається у фантазії Ітана, — то це й не дивно. Можливо, хлопець її ще не написав, чи просто закинув, але ідея в нього досі лежить у голові, а ми, як гравець, можемо її "трігернути", так би мовити. Іііі… певно, на цьому моя теорія — все. Якщо коротко — все відбувається у передсмертних фантазіях Ітана. Якщо ви хотіли би ще щось додати — відповідайте, я не проти обговорити цю гру ;) Наостанок хотів би ще кілька слів сказати про музику. В цій грі вона просто дивовижна! Меланхолічна, спокійна, трохи навіює відчуття смутку. Музика просто ідеально поєднується з локаціями — загадкова у лісі, моторошна у печері тощо. Можу сміливо сказати, що музичний супровід в The Vanishing of Ethan Carter — один з моїх найулюбленіших серед усіх, які я чув в інших іграх. А на цьому, певно, все. Звичайно, мені є ще багато що сказати про цю чарівну гру, але відгук і так вже довгенький виходить. Загалом, The Vanishing of Ethan Carter — це справді унікальна гра у своєму жанрі. Якщо вам подобаються ігри з глибоким сюжетом та прекрасною атмосферою — ця гра саме для вас!

Tak polecam i to bardzo , kto lubi takie gry :)

this game is great, but get the redux version. it's the same game in a better and prettier engine.

gfit

пушка бомба белисимо бери блябуду свежая

Recommend.