Secret of Mana

i played this in its original days on the SNES with my pops so i always do a playthru for him. I lost him in 2009

Оскільки в мене сім п’ятниць на неділі, було прийнято рішення всунутись в нову для себе серію, але тільки на одну гру, бо ж завтра нова п’ятниця і нова серія, куди я поки не заліз. І так, гра являється 3D ремейком класики 1993 року для SNES, про що дізнався тільки коли гуглив про серію. Звісно, нічого подібного в дитинстві не грав, тому й ностальгічних почуттів ніяких не маю і упереджених ставлень до менш зеленішої трави, але все ж відмічу, що недоліки є і багато претензій невдоволених гравців можна зрозуміти. Давним-давно, світ та людство процвітали завдяки енергії, яку називали Маною, однак в якийсь момент люди вирішили, що їм цього мало, тому давай цю Ману використовувати, щоб склепати вундервафлю, яку назвали Фортецею Мани. Така зухвала жадібність розгнівала богів і вони наслали на світ страшних монстрів, які вступили в протистояння з цією фортецею, від чого постраждав весь світ, а сама Мана майже зникла. Однак в тяжкий для людства час знайшовся героїчний герой з мечем Мани та знищив фортецю, після чого на руїнах світу нарешті настав мир. Але то все було давно, тому настав час для нової героїчної історії про героїчні подвиги і нової легенди. Коротше, все максимально стандартно. Починається гра з того, що троє пацанів, які мають цікаву здібність говорити з закритим ротом, серед яких присутній і головний герой, який зразу впізнається більшою кількістю деталей на модельці, гуляють в якійсь глухомані. Коли вони переходили через прірву по великій колоді, наш герой, боячись висоти, раптом зривається і після недовгого висіння падає вниз, приземляючись в річку. Оговтавшись, він намагається повернутись у своє село, але навкруги непрохідні хащі та бродять різні монстри, тому спочатку потрібно знайти якусь зброю. Побродивши трохи по річці, герой чує голос, який кличе його, а потім бачить іржавий меч, який стирчить з каменю. Недовго думаючи, він дістає його, а потім бачить привида, який каже, що довіряє йому цей меч. Після цього герой вже з допомогою зброї пробивається до свого села. Там він зустрічає тих пацанів, з якими гуляв та старійшину села, який раптом впізнає в руці ГГ той самий меч Мани. Виявляється, за легендою цей меч захищав село від монстрів, а тепер, коли його витягли, загроза повернулася. На героя зразу починає наїжджати пацан з компанії, але під час суперечки земля під ними провалилась і вони потрапили в лігво монстра, з яким тепер треба розправитись. Після битви хлопців дістають і якийсь таємничий лицар каже ГГ, що той тепер обраний носій меча і має його відновити, щоб врятувати світ, а також відсилає в храм за подальшими настановами. Герой ще не встиг оговтатись від потрясінь тієї ноші, яка ввалилась на нього, як його до себе викликає старійшина, щоб повідомити, що вони разом з іншими жителями вирішили, що «тікай з села, інакше нам пізда», тому в додачу ГГ тепер ще й став волоцюгою. В принципі, він взагалі не з цього села, а є всиновленим старійшиною і про своїх батьків нічого не знає: хто вони і звідки. Тепер залишається тільки слідувати вказівкам таємничого лицаря і відправитись в храм. Під час гри, зовсім неочікувано, будемо мотатись по різним місцям, щоб зібрати залишки Мани та відновити меч, яким потім потрібно буде врятувати світ. Також по ходу зустрічатимемо різних друзів-елементалів, які будуть надавати свої магічні послуги та злодіїв, які будуть нам єхидно пакостити. Сюжет представляє собою типовий сьонен про не особо кмітливого ГГ, який ще й магією користуватись не може. Під час пригод зустрічаємо двох компаньйонів, які будуть супроводжувати нас всю гру - дочку місцевого дєпутата, яка втекла від шлюбу за розрахунком і шукає свого коханого воїна, який пішов боротися зі злом і зник, а також особу невизначеного віку і статі, по відношенні до якої використовуються гендерно нейтральні звернення (опа, поуесточка), що було й в оригіналі. По ходу історії під час ночівлі в таверні між персонажами будуть діалоги про недавно пережиті пригоди, що додає ламповості. Персонажі в грі архетипові, оригінальністю не виділяються. Мотивація антагоністів клішована, місцями вони навіть карикатурні. Взагалі історія шаблонна, але мене таке не хвилює, якщо в ній буде мало моментів, які дратують. Діалоги всі озвучені, в тому числі рядових нпц, що теж прикольно, навіть ГГ у нас не мовчазний карлік в кєпкє. Графічно гра виглядає якось занадто по-дитячому, чимось мені нагадало діснеєвські мультики, але з часом стиль навіть почав подобатись. Різні монстри теж зроблені, наче плюшеві іграшки. В купі з чудовим саундтреком гра налаштовувала на позитивний настрій, не грузила нічим, тому не те, щоб сильно жалів, що нема старого піксельного стилю, який безумовно був би вайбовим. Музичні композиції тут перезаписані, подекуди розширені, є можливість переключати варіанти в налаштуваннях. Загалом, графіка виглядає застаріло, враховуючи, що це гра 2018 року - вона ніби на десять років старша, якщо не більше. Катсцен дуже мало і виглядають вони так собі - персонажі навіть рота не відкривають коли говорять. Коли відбувається якийсь діалог, то на екрані просто з’являються ті ліліпутські модельки і щось жестикулюють - виглядає зубожіло. Аукаються обмежені ресурси, які виділили на проект. Меню персонажів незручне, яке просто перенесли з оригіналу, добре, що хоч гарячі клавіші можна назначити, але тільки дві штуки. При першому запуску гра відкрилась в 720р і зміг змінити на 1080р тільки перейшовши в тру повноекранний режим з допомогою «Alt+Enter». Налаштувань в грі мало, а також без геймпада грати її було б мазохізмом, бо від миші тут тільки курсор, який не зникає і його приходиться ховати кудись за рамку. Гемплейно зробили так само, як в оригіналі, з тими самими недоліками, не постаравшись щось змінювати і переосмислювати. У нас є атака, яку потрібно спрямувати на ворога - все це досить кривувато, легко промазати і не завжди можна зрозуміти, попав ти чи ні. Після атаки вона має знову зарядитись за кілька секунд, потрібно чекати, а потім знову бити, інакше буде мала шкода або взагалі промах. З промахами то взагалі жах, бо пізніше з’являються сильніші вороги, по яким мажеш ледь не кожну атаку і це дратує. Тут сильно рятує магія, яка теж реалізована не без недоліків. Получається так, що спочатку б’єшся зброєю, а магію не можеш часто використовувати, бо мало мани, а коли вже норм прокачаєшся і стає її більше, то одну магію й використовуєш. Один персонаж володіє атакуючою магією, потім навіть ману собі може відновлювати спелом, а інший виступає в ролі саппорта. Босфайти всі зводяться до того, що нещасного бідолагу просто заспамлюють закляттями. Магія та зброя апгрейдяться і їм можна прокачувати рівні для кожного типу в кожного персонажа окремо. Перше качається просто кастом, а інше - вбивством ворогів. Магію краще прокачувати, оскільки вона сильна, а також для ачівки потрібна. А от від прокачки рівнів зброї толку небагато - кожен рівень дає можливість зарядити особливу атаку, але це дуже довго і можна промахнутись, то тут варто зупинитись тільки на апгрейгдах самих дринів. Загалом, я б сказав, ідеї прикольні, багато різної магії, з прокачкою навіть візуал змінюється, модельки зброї після перековки міняють на крутіші, а також заряжені атаки виглядають ефектно, але в ремейку слід було переосмислити геймплей і удосконалити, а не залишати, як було. Платина в грі потребує грінду, оскільки треба вибивати рідкі предмети і в мене дуже багато часу пішло на це. Любителям вибивати ачівки краще звертатись до посібників, оскільки є моменти, які можна пропустити і вони стануть недоступні до нового проходження. Я схиляють до позитивної/негативної оцінки в залежності від того, який настрій подарувала гра і тут вона мені в цілому сподобалась, тому дам лайк, проте негатив до неї можу зрозуміти. Якби я намагався бути критиком, то сказав би, що це лінивий ремейк, зроблений лише задля того, щоб потрясти з фанатів голди. Враження, ніби боси в конторі рішили, що треба ремейк, ресурсів на нього не дамо, але цінник в 40 доларів вліпимо, хоча у нас в регіоні він поки що значно менше.