Pillars of Eternity

Josh Sawyer is the greatest game designer

Yes

I started playing this game after beating Planescape: Torment and dipping my toes into Bg1. Got hooked pretty quick. The story is very compelling from the start, and it's almost weird to think about the first act as the same game now that I'm well into the second act. There's alot of grim-dark and depressive themes at the start that begin to peel away and reveal a classic epic fantasy vibe as the game progresses, while still pulling you back to those grim dark themes from time to time so you stay grounded in the issues that the world of the game is facing. The characters are some of the most compelling I've seen in similar games to the point that I find myself genuinely torn about who to bring along at many points. Excited to get into Pillars 2 once I finish!

One of the greatest CRPGs and IMO RPGs of all time. Incredible worldbuilding, character writing, music, and gameplay. Combat is enjoyable and you have a lot of options for different settings and game modes to customize the game to your liking. Tons of content to discover -- I've come back to this game for probably 3 or 4 playthroughs. Same with Deadfire, which I would say builds on this to be even better.

Здається, що Obsidian ніколи не шукають легких шляхів. Видно, що вони виклались в цій грі на повну. Свій новий світ, свої нові механіки - неймовірно амбіційний продукт від студії яка регулярно береться за проєкти, вище своєї вагової категорії. Що сподобалось? - загальна атмосфера похмурого фентезі з сірою мораллю і складними етичними питаннями. Декілька квестів змусили серйозно задуматись, і навіть досі у мене нема впевненості, що зробив правильний вибір. Цим гра спонукає до обговорення з іншими людьми, це прикольно. На думку спадають ностальгічні згадки про Dragon Age: Origins. - система репутації, яка поступово формується під час діалогів і прийнятих нами рішень. Кожен раз, коли накопичена репутація змінювала хід якоїсь пригоди, або просто впливала на діалог, я відчував, як моя "спорідненість" з персонажем росте. З середини гри я мав повне бачення моєї героїні, що нею рухає і як вона реагуватиме. Часто гра поділяла моє бачення. В кількох місцях ця інтерактивність зникала та ілюзія сипалась, але про це окремо далі. - можливість перемикатись між покроковим боєм та реальним часом з паузою. Бої з босами набагато комфортніше проходяться в покроковому режимі. При цьому в грі просто безліч зустрічей з "трешовими мобами" - простих боїв без наративних наслідків, на які не хочеться витрачати зайвої уваги. Тут "реальний час з паузою" спрацьовував ідеально. Хоча особисто мені не вистачало системи "тактик" з Dragon Age, бо тутешні налаштування ШІ дуже куці. - цікавим чином відсутність прав на DnD пішла грі на користь. Звичайно є смішні моменти, де багато заклять були просто перейменовані. Але на мою думку нові правила більш збалансовані та інтуїтивні, ніж в DnD. Особливо варто зазначити те, що в грі нема "дамп статів", а трохи штучний d20 був замінений на більш природній d100. Але і тут не одразу все склалось: туторіали на початку гри перегружають, а баланс між класами слабкий. Це загострюється тим, що змінити клас основного персонажа після старту неможливо. Тут мені трохи пощастило, бо жриця (клірик) - імба. Що не сподобалось? - діалоги страждають від пурпурової прози та багатослівності (хто б казав, ага). Лор повінню зносить кожну розмову, гравець з усіх сих тримається за лінію сюжету, але хвилі бурхливі і неспинні. Боги, створення світу, війни, цивілізації, наші ельфи інші, наші душі вивчаються науково... сам головний конфлікт швидко доходить до ставок неосяжної висоти. Це трохи виснажує, особливо на початку. Через це я закинув гру перший раз через сім годин і вернувся до неї аж десять років потому. - на мій смак забагато квестів розв'язуються насиллям, особливо якщо принциново не брехати і не скрадатись. Здавалось би, репутації моєї Доброзичливої, Чесної та Раціональної жриці Берат мало б вистачити, щоб випадкова група авантюристів не намагались мене намахати. Але ні. Навіть найманці, які тримають меч в руках за гроші, а не ідею, і знають мене як драконовбивцю, що одноосібно зачистила фортецю від нежиті, думають, що можуть мене зупинити. Чотири вирізані храми тут, два вирізані села там - і все одно работорговець в лісі погрожує своїм синім пістолетом моєму легендарному обладунку. Що ж, Колесо має Обертатись. Це при тому, що, де можливо, я йшов мирним шляхом. Наприклад, огри, вампіри та вовкулаки виявились більш обачними. - кінцівка основної гри (не ДЛЦ) - ще одне місце, де репутаційна система не спрацювала. Таке враження, що у розробників закінчився час і вони вирішили поставити гравця на рейки в моменті, який мав би бути найемоційнішим. Єдина емоція, яку у мене викликав такий підхід - це роздратування. Бо репліки, які мені підготували розробники, йшли кардинально врозріз з усім моїм рольовим відіграшем до цього. Це сприймалось дуже дико, бо практично в одній локації були три найголовніші діалоги - і всі в молоко. - неігрові персонажі донатерів з Кікстартеру. Я розумію, що з одного боку розробники теж хочуть їсти, а з іншого можливості гармонічно вплести таку шалену кількість персонажів в історію немає. Я також розумію, що гра виділяє цих персонажів кольором та пояснює, що їх можна просто ігнорувати. Але кілька разів я бачив цікавого нетипового персонажа, і хотілося би з ним повзаємодіяти, а виявлялось, що це - порожня заглушка. І імерсивність втрачалась. І світ гри одразу здавався меншим і порожнішим.

uuu yeah

Excellent game made even better by the recent turn based patch