[h1] Far Cry (2004) — гра, яку я пройшов у 2026 році [/h1]
Одразу скажу: я проходив Far Cry у 2026 році, тому оцінювати її буду не через призму ностальгії, а як гру, яку людина може запустити вперше сьогодні. Я зараз проходжу всю франшизу по порядку — від першої частини до шостої, тому поки спогади свіжі, чому б не написати рецензію.
Почну з графіки. І, чесно кажучи, вона мене здивувала. Для гри, якій уже більше 20 років, виглядає вона цілком нормально. Звичайно, до сучасних AAA-проєктів їй далеко, але в деяких моментах вона навіть виглядає краще за окремі сучасні інді-ігри. І це при різниці приблизно у 22 роки. Хоча тут варто пам'ятати, що гру робила Crytek, а не один чувак із великими амбіціями та ноутбуком за 500 доларів.
А от озвучка — це вже зовсім інша історія. Вона настільки стара, що в мене часом було відчуття, ніби я дивлюся якийсь американський фільм із 1960-х. Деякі репліки звучать настільки неприродно, що навіть смішно. Але для гри такого віку це, мабуть, можна пробачити.
Якщо говорити про сюжет, то його тут, по суті, не так вже й багато. Як і в багатьох частинах Far Cry, ти майже одразу розумієш головну мету: є головний злодій — його треба вбити. Ніякої особливої загадковості чи складної детективної історії немає. Перші 3–4 години, щоправда, проходити реально цікаво: дослідження острова, стрілянина, різні підходи до ворогів — усе це працює.
А потім гра починає поступово перетворюватися на якийсь старий Doom.
Ти просто бігаєш по підвалах, лабораторіях і коридорах та вбиваєш усе, що рухається. І так кілька годин поспіль. Причому сама гра й так не дуже довга — пройти її можна приблизно за 10 годин, залежно від складності та того, наскільки сильно ти будеш застрягати.
А от ближче до кінця починається вже справжнє м'ясо. Складається враження, що розробники в якийсь момент подивилися на календар, зрозуміли, що реліз уже на носі, і вирішили: «та й так зійде».
Місцями гра реально виглядає так, ніби її доробляли в останній момент два з половиною індуси за 10 доларів в місяць.
Але окрему згадку заслуговує місія з кораблем і літаком.
Я грав на другій складності, і за приблизно 3 години та два гайди так і не зміг нормально її пройти. У результаті мені просто довелося скіпнути місію через консоль. І, здається, саме після цього я остаточно зрозумів, чому цю місію так часто згадують у мемах.
Ще одна проблема — вороги. У деяких моментах вони можуть бути абсолютно тупими, а через кілька хвилин гра раптом вирішує, що ти повинен померти від трьох гранат, кулемета і якогось чувака, якого ти навіть не бачив. Баланс складності місцями дуже дивний.
Якщо коротко: Far Cry — це цікава гра для свого часу, і я прекрасно розумію, чому в неї закохалися люди, які грали в неї у 2004 році. Вона показувала технологічний рівень, який на той момент був дуже серйозним, мала красиві локації, непогану стрілянину та свободу дій.
Але якщо ви, як і я, прийшли в неї у 2026 році без ностальгії — враження зовсім інші.
Якщо ви фанат старих ігор, любите олдскульний геймдизайн або хочете пройти всю франшизу Far Cry від першої частини до останньої — спробувати варто.
Якщо ж ви ніколи не грали в Far Cry, не маєте ностальгії за іграми 2000-х і просто шукаєте, у що пограти зараз — краще навіть не купуйте цю гру.
Особисто я, як представник покоління зумерів, можу сказати лише одне:
я потратив на це близько 14 годин свого життя, і не впевнений, що воно того вартувало.
Але франшизу я все одно продовжую. І друга частина вже з перших хвилин показала взагалі інший рівень.
