Якщо раптом думаєте: "А може, спочатку пройти попередні частини?" Ні, це приквел - заходити можна сміливо. Світ лише починає звикати до кіберімплантів, корпорації вже ділять майбутнє, а людство традиційно доводить, що будь-яку геніальну технологію можна використати для чиєїсь жадібності.
Адам Дженсен - начальник служби безпеки, якому справді віриш. Він людина, яку життя буквально зібрало заново. Саме тому всі змови, моральні дилеми й розмови про ціну людяності працюють набагато сильніше, ніж черговий сюжет про "врятувати світ до вечора". А ще тут один із найкращих саундтреків які я чув в іграх. Такий, який не видаляєш після проходження, а роками повертаєш у свій плейлист.
Найбільша сила Human Revolution - свобода. Майже кожну місію можна пройти десятком способів. Влетіти через головний вхід зі стріляниною, пролізти вентиляцією, яка за розмірами підходить для невеликого слоненяти, вимкнути охорону через комп'ютер, переналаштувати турель або взагалі пройти повз усіх із картонною коробкою перед носом. І найкраще, що потім із друзями можна ще годину сперечатися: "Серйозно? А я взагалі нікого не вбив!"
Стрілянина теж вдалася. Система укриттів постійно переходить на вигляд від третьої особи й дуже вдало показує ситуацію навколо. Коли план руйнується, Дженсен миттєво перетворюється на високотехнологічну машину для наведення порядку. А коли бачиш чергового важкого бойового робота, різко згадуєш, що скрадання - це поточна необхідність для економії нервів.
Якщо звикли бігти тільки за жовтим маркером, є погані новини:
- найцінніша зброя тут - цікавість;
- чужий пароль іноді відкриває більше, ніж новий автомат;
- підслуховувати тут культурно й навіть корисно;
- а вентиляція має більше сюжету, ніж деякі сучасні RPG.
Міські райони тут відкриті, але не перетворюються на черговий "світ із тисячею однакових активностей". Вони існують для дослідження, пошуку інформації й підготовки до наступної операції. І це працює значно краще, ніж величезня карта, забита колекційними пір'їнами, шкурами кабанів і питанням: "А навіщо я сюди прийшов?"
Human Revolution показала, що шутер може бути не лише про швидкість реакції, а й про вибір. Тут цікаво експериментувати, шукати лазівки, обходити охорону й будувати власний стиль проходження. Але якщо одного дня захочеться просто вибити двері ногою й вирішити проблему автоматом - гра не образиться. Саме цей баланс між "думай" і "дій" зробив Deus Ex одним із найцікавіших інтелектуальних шутерів свого часу.
