Call of Cthulhu®

Коли вийшла нова call of Cthulhu був не дуже великий інтерес. Але, як це часто буває, гра благополучно пролежала в бібліотеці Steam кілька років - як консерва “на чорний день”. І ось цей чорний день настав. Я встановив. Пройшов. І… мені реально сподобалось. Це не hidden gem, але я розумію, чому вона отримала слабкі оцінки і фінансово просіла. Вона як дивний артхаус-фільм: не для всіх, але якщо зайшло, то прямо в душу. найсильніше тут — це історія. Вона дивна, незрозуміла, місцями як сон після важкого дня - і це мій краш. Детективна складова виконана добре: ти реально розслідуєш, а не просто бігаєш від маркера до маркера. І фінал… Питань більше, ніж відповідей. І це прекрасно. До речі, дуже нагадало «проклятий острів» — той самий вайб: ти не до кінця впевнений, що відбувається, але тобі вже трохи не по собі. Атмосфера — топ. Скрімерів майже немає (дякую, я ще жити хочу), але напруга тримається постійно. Це не “БУ!”, це “щось тут не так… і мені це не подобається”. Чистий Ктулху-вайб: повільне божевілля замість дешевих лякалок. І тут починаються нюанси. Геймплейно - це по суті бродилка/квест. Зараз такий жанр - як динозавр: рідкісний, трохи дивний, але викликає повагу. Я ніколи не був фанатом такого, але тут це зайшло як ковток свіжого повітря. Відчуття, ніби не граєш, а читаєш інтерактивну книгу. Є цікава система прокачки персонажа, на якій фактично завʼязаний геймлей і це плюс. У перших двох главах гра навіть намагається бути імерсивною:дає кілька способів пройти епізод, дозволяє експериментувати І ти такий: “О, зараз буде щось рівня immersive sim!” Але… ні. Хєр там плавав. Чим далі — тим гра стає більш лінійною. І це трохи боляче, бо потенціал був величезний, але його ніби акуратно поклали в коробку і забули відкрити. Візуально гра виглядає… дивно. Я не графодрочер, але камон ! 2018 рік! Деякі текстури виглядають так, ніби їх не прогрузило, хоча вони вже тут 10 хвилин стоять. А ще у налаштуваннях 200 FPS, а гра така: нє, чувак, максимум 60 - і не дякуй”. Ну окей. Переживемо. Це ще не найстрашніше, що тут є. Гра постійно змінюється: • спочатку хорор • потім детектив • потім трохи стелс • а потім… шутер І ти сидиш такий: “що відбувається взагалі?” Але це навіть прикольно , не дає занудьгувати. Хоча якби стелс і стрілянину довели до норм стану, гра була б на рівень вище. Пройшов за ~8 годин. І тут ідеальний баланс, мабуть це більше плюс: не затягнуто, не встигає набриднути, тримає темп. Бо ще +3–5 годин і це вже був би той самий випадок, коли “ідея хороша, але можна було коротше” В цілому. Гра мені сподобалась. Вона не хапає зірок з неба, але й не намагається. Це просто хороший, атмосферний, трохи дивний досвід. Як книга, яку ти дочитав — і ще пару днів ходиш і думаєш: “а що це взагалі було?”