Перед даною грою пройшов ремейк третьої частини «The Oath in Felghana», хоча по-нормальному слід було приступати саме до цієї, оскільки по рокам виходу вона якраз йде після ремейків «Ys I & II». Сюжетно тут ігри мало пов’язані, а от геймплейні моменти куди важливіші, бо саме на них зроблена ставка. «The Ark of Napishtim» вийшла раніше ремейку третьої частини і, хоча рушій в них один і той же та й геймплей не так багато відмінностей має, вона все-таки має певні елементи, які мають свої недоліки та які в майбутньому розробники переосмислили, вдосконалили, відполірували у наступних іграх.
Починається гра традиційно для серії - головного героя у відключці вимиває хвилями на берег невідомого острова, де його знаходять дві дівчини, які мають ельфійські вуха та звірячі хвости. Хтозна, чому все завжди так починається, але якщо згадати третю частину, де таких фокусів не було, то можна припустити, що з головним героєм просто не було поряд стильного друга Догі, який міг би прикрити спину у випадку чого, але це вже не має значення. Героя забирають в поселення, де живе ціле плем’я таких звіролюдів, а ті дві дівчини являються сестрами та жрицями місцевої богині. Коли він трохи оговтується, то перед ним постає глава селища, який явно не палає дружелюбністю до безхвостих маргіналів і каже «давай скоріш одужуй, а потом вимітайся отсюда». Пошарившись трохи по селу та поспілкувавшись з жителями, можна дізнатись, що не всі гонять бочку на нас, що глава просто зовні бурчун, а відноситься з насторогою, бо є на то причини.
Обстановка на місцевості дуже схожа на ту, що була в першій частині, тільки там була штормова стіна навколо острова, а тут у нас великий страшний вир, який затягує у себе все, що плаває навколо ближніх островів. Таким образом вони ізольовані від іншого світу. Ми дізнаємось, що на сусідньому острові є поселення звичайних людей, яких так само, як і нас, викинуло на берег після того, як їх кораблі потерпіли аварію, а їм пощастило вижити. Відносини звіролюдів з ними напружені, бо останні не поважають культуру і використовують місцеві руїни, щоб добувати там матеріал для будівництва своїх домівок. Крім того, ще й міст, який з’єднував два острови, зруйновано, а через сильну течію інакше туди попасти неможливо і в цьому підозрюють саме людей. Побродивши туди-сюди, поговоривши то там, то тут, ми в кінці кінців приходимо до одного молитовного місця та застаємо там молодшу із сестер і тут саме час віддячити за своє спасіння, оскільки вона, по класиці, попадає в біду. З’являється страшний монстр, якому нам, як справжньому воїну, потрібно надерти зад. Зробити це не зовсім вдається, але вчасно підтягуються інші воїни поселення і старша сестра-жриця забирає собі фраг, отоваривши негідника особливою стрілою зі свого лука. Діло в тому, що для боротьби з місцевими жирними монстрами потрібна зброя з особливого матеріалу.
Врятувавши дівчину в біді, ми заробили від місцевого населення респект і вони подобрішали до головного героя. Глава нам подякував і дав свій меч, яким тепер можна розправлятись зі всіма паскудними іродами. Також він сказав, що у них була вкрадена свята реліквія та попросив допомоги. Звісно, підозра тут, як і за зруйнований міст, падає на людей. На місці, звідки виліз монстр, з’явився прохід і ми збираємось дослідити, куди він веде. Звідси й починається нова пригода, під час якої будемо лазити по різним місцям, зустрічати нових і старих друзів, битись з босами, качатись, добувати спорядження, знаходити скарби, рятувати дам в біді - все по класиці. Сюжетно багатьма моментами гра нагадує перші дві частини, та й загалом атмосферою схожа на них, навіть саундтрек, який, як завжди, прикольний, має певні референси.
Настав час згадати геймплей, який ще не настільки відточений. З’явився стрибок і на ньому зав’язано багато чого, але нема його подвійного, проте є довгий, який, щоб реалізувати, потрібно цілий ритуал виконати, в спільноті є посібники щодо цього. Зрозумівши метод, виконати неважко, але все ж дивуєшся, як розробники взагалі до такого додумались. Добре, що потрібен він рідко коли, але, щоб добути певний шмот чи дістатись секретних місць іноді треба виконати. Важливий момент, що зробити його при управлінні персонажем мишою не вийде, а потрібно тиснути саме кнопку переміщення на клавіатурі. Також в грі присутні статус ефекти, які іноді страшно бісять. Для захисту від кожного є свій аксесуар, який треба знаходити або купувати, а слотів для екіпірування мало і їх теж потрібно знаходити, досліджуючи локації. Універсальний предмет проти всіх ефектів отримується аж під кінець гри за квест. Особливо доставляє, коли на одній локації повно ворогів, які при цьому вішають різні статуси.
Магія теж присутня і вона не отримується, як окрема здібність, а з’являється та удосконалюється при прокачці меча. В грі є три різних меча, які отримуються по сюжету і тут теж є свої приколи. Іноді, в тому числі на самому початку, трапляються вороги, які мерехтять певним кольором, натякаючи, якою зброєю їх треба бити і коли робити це не тією, то здоров’я в них віднімається по одиниці. Ну і чорт з ними, можна побігти далі, поки нема потрібного меча, але іноді боси призивають звичайних ворогів і там можуть попастись саме ті мигаючі, тоді виникає додаткова морока. Також в першого меча є особливе комбо, яке вимагає точного попадання в таймінги і яке проблемніше виконати, ніж довгий стрибок.
Щодо складності, то починав гру на кошмарному рівні в режимі катастрофи. Спочатку навіть не зрозумів, що воно значить, але пізніше пошукав інформацію. Цей режим видаляє лікуючі розхідники, залишаючи тільки ті, що падають з ворогів, які застосовуються зразу після підняття і тут є цікавий момент. З усіх скринь, де були хілки тепер падає одне і те ж зілля, яке дорого продається і з допомогою цього можна швидко роздобути хорошу броню на початку та купити аксесуар проти яду. Також присутні розхідники в продажу, які перманентно підвищують ту чи іншу характеристику і в стандартному режимі їх кількість обмежена, а в режимі катастрофи їх можна купувати скільки завгодно і цим самим зробити зі свого персонажа термінатора. Золота на покупку значно легше нафармити, ніж гріндити рівень, близький до максимального.
Босфайти не сильно складні, якщо явитись на них добре підготовленим, а якщо перед тим більше прокачатись, то взагалі досить прості, навіть бачив відео вбивства всіх без отримання шкоди і при цьому не перекачаним героєм. В «The Oath in Felghana» геймплей відполірували, додали нових механік і зовсім упоролись з тою складністю, а тут все куди простіше, хоча іноді ці файти не зовсім приємні через геймплейні недоліки. На фінальному етапі є точка неповернення, про що гра повідомляє і якщо пройти її та зберегтись там на це саме збереження, то назад вже не повернутись. Тут може виникнути серйозна проблема, бо якщо персонаж не прокачаний, то боси розмажуть його по стінці, а апнутись варіантів вже нема, бо ворогів, окрім босів нема, тому може виникнути ситуація, коли треба буде хіба що нову гру починати. Взагалі є такі моменти, що локації вільні для дослідження і цілком можливо піти не туди і наткнутись на сильних ворогів, які втопчуть в землю, при цьому будуть отримувати по одиниці шкоди.
Щодо здобуття платини, то тут теж нема нічого особо складного. Хоча присутній бос раш різних складностей, пройти його потрібно всього раз на будь-якій з них, на нормальному рівні в звичайному режимі проблем бути не повинно, бо там також хілки є. Ось тут подобається, що не треба мучитись, подбали про почуття домогосподарок, я довольний. Є також ачівка за перемогу над секретним босом - от він хоча маленький, проте дуже гівнистий, сюди соватись без серйозного апу точно не варто, бо винесе за два попадання, якщо не за одне.
Загалом, мені сподобалось, що гра в дусі перших двох частин. Вона ще досить коротка. Так, на фоні тієї ж «The Oath in Felghana» відчуваються геймплейні косяки, але вона мені більше сподобалась атмосферою саме через схожість з першими частинами.
