[h3][b]Зона спотворює все. Навіть наші мрії… перетворює на жахіття.[/b][/h3]
[b]S.T.A.L.K.E.R. 2: Cost of Hope[/b]
Емоцій багато, як від DLC, так і від оновлення 2.0. Вплив на гру неймовірний, відчуваються ті самі вайби, що й після оновлення для кіберпанка, де гра була сильно змінена, причому в набагато кращу сторону, а тому варто це обговорити.
[СПОЙЛЕРИ ДАЛІ]
[b]ОНОВЛЕННЯ 2.0[/b]
Почати я гадаю слід з плюсів. Усе що є плюсом зроблено і зроблено насправді якісно. Рослинність просто шедевр, Зона буквально змінила свій вигляд. Пропрацьованість погоди, туман, загальна атмосфера вийшла на новий рівень, це було дуже хороше рішення. Зона ніби небезпечне місце, але через цю пропрацьованість небезпекою віддавала не сама Зона, а кого в ній можна зустріти. Оптимізація. Гра відчуває себе прекрасно. Не знаю, наскільки тут зіграла роль нова версія рушія, але результат мені дуже сподобався.
Бінокль зі статистикою теж дуже зручний. Шкода, що стару статистику всю не показує, але якщо зараз починати проходження то це дуже корисна функція. Загалом через це у наступних оновленнях я б хотів побачити більше роботи над КПК. Ідей як зробити його реально зручним і корисним, і так достатньо, а тому перечислювати їх не бачу сенсу. По факту отаким би сталкер мав виходити в 24-му і ніхто б не посмів щось сказати в його сторону.
А тепер про проблеми.
Перше це обличчя персонажів. Чомусь промальовування стало гіршим. Щоб нормально зробити скріншот Мавки, мені інколи доводилося чекати кілька секунд, поки її лице нормально промалюється з іншими так само. Налаштування тут навряд чи винні усе й так викручено на максимум. Далі квести, квести досі ламаються. Патч виправив багато завдань(проблем із квестами), але в мене досі в інвентарі лежить флешка, яку я випадково знайшов під час дослідження Зони, записав на неї дані й так і не зміг передати Вікторії Сторожук, бо завдання «Біла ворона» не активувалося. Я фактично виконав його умови але грі пофік, тому предмет просто назавжди залишився в інвентарі.
І те, що мене реально здивувало, моди. Я вперше почав ними користуватися саме тут, додав вибір кількості годин сну, замінив скін енергетика на вишневий, тобто ставив переважно косметичні або комфортні моди. Але гра одразу попередила, що досягнення будуть вимкнені. Я взагалі не зрозумів прикол. Є моди, які змінюють баланс або механіки, тут гаразд, а є косметичні чи QoL-моди, які взагалі не впливають на проходження. Якщо я починаю нове проходження або DLC, очевидно, що хочу закрити ачівки. Тобто тут або граєш без модів, або спочатку проходиш усю гру й DLC, а вже потім можеш нормально експериментувати. Хотілося б бачити тут більш розумне рішення.
[b]COST OF HOPE[/b]
А ось від самого DLC у мене вже двоякі відчуття.
Почну з того, що сподобалося найбільше. Угруповань.
У попередніх частинах я майже завжди обирав Волю. Долг був не те, щоби ближчим, я його сприймав чужим і навіть трохи «поганим», тоді як Воля була ближчою за духом. Тут я нарешті познайомився з Миклухою, Вороніним, Чеховим, Таченком та іншими персонажами і зрозумів, що вся ця історія набагато цікавіша, ніж просто наші проти ненаших. По суті тут видно, що це дві сторони з різними ідеями та людьми, які просто по-різному бачать Зону. Додатково нас не обділили новою зброєю, мутантами, аномаліями, артефактами, архіартефактами й архіаномаліями. ЧАЕС і Залізний ліс досліджувати було реально цікаво. А з додаткових квестів я взагалі був в шоці, одна з найприємніших частин DLC. Особливо історії, які дозволяли пережити події пов'язані ще з часами першого сталкера. За це розробникам окремий респект.
Але є й моменти, які я взагалі не зрозумів.
Спочатку відсутність сховища на базі ЧАЕС. Під час головних місій(монорейка, штурм, потім лабораторія) навколо лежить просто тонна луту: екзоскелети, зброя, броня, контейнери, трупи, типу усе що тільки можна забрати. З «Дивною водою» я фактично виходив під самі 140 кг. І замість того, щоб досліджувати ЧАЕС, я постійно думав куди подіти вагу. Банальний склад тут був би настільки очевидним рішенням, що я взагалі не розумію, чому його не зробили одразу. Сховище з'являється вже після проходження DLC, коли воно фактично перестає вирішувати проблему. Потім прикол з боєм на шляху через Монорейку. Часто траплялися бійці Волі в екзоскелетах, яким потрібно було два постріли в голову. Але те саме стосувалося деяких бійців без шоломів і у звичайній броні. Я розумію, що це залежить від складності та балансування, але коли персонаж без шолома переживає ту саму кулю у голову, що й боєць в екзоскелеті, це виглядає не дуже іммерсивно.
Найбільше питань у мене залишилося до того, як DLC подало Волю і Долг.
З Долгом, навпаки, усе спрацювало дуже добре. Я зайшов у DLC зі старим уявленням, що це умовні «погані хлопці», а в результаті побачив звичайних людей зі своєю ідеологією. Після знайомства з Вороніним, Таченком і Зулусом я зрозумів, що це не боротьба добра зі злом. Це боротьба ідей. А от з Волею, на мою думку, пішли занадто прямолінійним шляхом. Миклуху фактично показали як чорта, який забув витоки угрупування й почав ставити купони вище за ідею. Але я так і не зрозумів, де тут обов'язково має бути конфлікт. Якщо він заробив ресурси й за рахунок цього посилив угрупування, чому це автоматично означає зраду його ідеї?
Через це Воля виглядає дивно: ніби новачків цікавлять тільки гроші, а справжня ідеологія залишилася лише в кількох людях. Мені набагато більше сподобався б варіант, де обидві сторони мають сильні й слабкі сторони, а конфлікт реально будується навколо ідеології. Долг може бути сильнішим у чомусь одному, Воля в іншому і обидві сторони при цьому залишаються переконливими і вибір як завжди, за нами.
Те саме стосується Мавки. З неї я тупо в шоці. Її рішення для мене часто виглядали не як послідовна мотивація, а ніби не приший собаці чи корові чи кому там хвіст. Вона вбиває Миклуху через його дії, кидає людей у Монорейці, потім на ЧАЕС, потім фактично жертвує власними людьми заради пошуку лабораторії, а після всього цього ще й ставить переді мною питання, чи я монстр. Ще й мене киданула потім і 4 ящика з артефактами викинула, бо ІДЕЙНА(мнє ♥♥♥♥♥ на дєньгі). За нею я б точно не пішов.
На цьому фоні Зулус сподобався мені набагато більше. Після смерті Вороніна він не почав бездумно кидатися в бій, а навпаки, став обережнішим, діяв через мене, пам'ятав що потрібен своїм людям і реально цінував кожне життя, навіть ворогів. Коли після сутички сказав прибрати усі тіла і наказав чинити з усіма тілами «по-людськи». Саме такої послідовності мені й хотілося від інших персонажів, але хоча б десь вона насправді була.
І останнє, прикол з нагородами.
Після повного проходження DLC різниця дуже відчутна. За Волю я отримав чотири цікаві нагороди: унікальний Харод, унікальний AREV, унікальну Saiga D-12 і архіартефакт «Крапля води». За Долг три: снайперську гвинтівку Мавки, СВУ-МК С-3 та унікальну версію Дніпра.
І тут я не зрозумів логіки: де архіартефакт за Долг? Чому Дніпро прив'язаний до Долгу, а Харод до Волі? Чому не зробити так, щоб зброя персонажів залежала від їхньої сторони, або щоб обрана сторона дарувала свою унікальну зброю? Я всю гру проходив із Хародом і хотів саме його унікальну версію. Але через те, що нейтралітет обрати не можна було, я обрав Долг через те, що його ідеологія була для мене ближчою, і отримав Дніпро, який мені банально подобається менше.
Щоб якось підсумувати усю писанину, оновлення це величезний крок уперед і саме той вигляд, у якому я хотів бачити STALKER 2 ще на релізі. Cost of Hope при цьому дав мені багато крутих моментів, хороше дослідження, сильні додаткові квести й нарешті нормальне відчуття, стосовні Волі та Долгу. Але саме в історії угруповань, логіці деяких персонажів, системі нагород і кількох технічних моментах DLC для мене не дотиснуло. І найбільше шкода саме цього, бо потенціал тут був просто величезний.
[b]Рекомендую.[/b]
[h3][b]🏮Останнє слово - Занадто висока ціна за ілюзії.[/b][/h3]
