Mirror's Edge™

Mirror’s Edge was one of those games i first found in a magazin. Just reading about it and seeing the pictures made me fall in love with it. As a kid i used to run around my neighbourhood doing parkour, so this game felt perfect for me. When i finally played it on my Xbox 360 i had so much fun. Even tho it wasn’t open world and had a linear story, i kept replaying it over and over again. The movement just felt so good and diffrent from other games. Playing it again now i still had a great time. I always imagined this kind of world as the future vibrant colours mixed with a clean, beautifull architectural style. And Faith will always be one of my favourite video game charachters. I also miss when AAA companys tried new ideas like this instead of just making what they know will sell. You can really feel the passion the developers put into this game. Even the small art book and concept designs show how much love went into creating this world. This game will always mean alot to me.

[h3]ТОЙ ХТО БІЖИТЬ ЗА ПИВОМ ЧАСТИНА 1 В ГОЛОВНИХ РОЛЯХ ЖІНКА ПРОТАГОНІСТ СЕСТРА ЖІНКИ ТА ЖІНКА АНТОГОНІСТ А ТАКОЖ МОЯ ПРИСТРАСТЬ ДО ВОГНЕПАЛЬНОГО ПАРКУРУ ТА ВІДБИТТЯ ЯЄЦЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИМ БО Я ЖІНКА І Я МОЖУ![/h3] [b]Якби це зараз дивно та водночас очевидно не прозвучало, але з грою я познайомився ще в дитинстві у віці 12 років, я тоді був в гостях у брата, він жив у місті, а я в селі, тому я знатно охуїв від того, що в нього є інтернет та якийсь дивний ігровий магазин стім де купа ігор. Так от серед всіх тих ігор була саме ця, яку я намагався пройти у свій вільний час, але ♥♥♥♥♥ в мене ніхуя не вийшло, я тоді ♥♥♥♥ буквально навіть не міг навчання завершити, тому що система паркура була для мене надто складною, а якось перехитрити її не можна, тому що потрібно було чітко виконувати те що від мене просила гра, а в мене це не виходило ніхуя! Проте я не засмучувався, бо в нього гра вже була пройдена, тому він мені вмикав вже пройдені рівні де були вороги з пушками, які я успішно або не дуже успішно забирав та перетворював гру на шутер замість паркура, оскільки на той час із вогнепалом я дружив краще ніж із якимось лазінням по стінам бляха! Та в цілому мені гра вже тоді сподобалась бо вона була цікавою та веселою, тому я просто бігав, стріляв та в цілому розважався аххахахаахах. Та через багато років я згадав про цю чудову гру, купив та нарешті навчився нормально паркурити і зумів її пройти! Ну і як виявилось, то насправді паркур не надто важкий, просто він структурно складний та добре пропрацьований, тому для його вивчення та розуміння потрібен час та скіл, яких у мене в 12 років не було, тому що я приїхав чисто на пару днів, а не на місяць хе-хе. Хоч одна річ так і залишилась незмінною - це моя здатність автоматично перетворювати гру на шутер, якщо я знаходжу вогнепальну зброю![/b] [i]Мене найбільше вразило те, що гра навіть на сьогоднішній день добре збереглась та не виглядає застарілою і нудною! Тут ахуєнний паркур, як спосіб переміщення та сенс життя, а не просто механіка - це справді відчувається, хоч особисто мені й стрьомно стрибати по такому високому місту між хмарочосами, бо я боюсь висоти та й падати дуже довго та боляче. Саме місто виглядає живим та яскравим, а не типовим сірим, через що оточення на тебе не тисне, а навпаки ти тільки кайфуєш під час проходження, до того ж кольори добре допомагають орієнтуватись у просторі. Та хоч ми і граємо за правопорушницю закону, через що нас переслідують і намагаються буквально вбити ♥♥♥♥♥, але це також відчувається легко, тут є запах свободи та нестримної жаги до руху! До того ж ми НЕ є поганими, а просто дуже любимо сестричку якій хочемо допомогти, але це також на нас не тисне як тягар обов'язку, а радше виключно наше бажання, тим паче паркур підіймає настрій та потенцію![/i] [b]Я вже говорив про зброю, але мені дуже сподобалось те, що хоч ми й відбираємо пушки у ворогів, але носити їх із собою не можемо та вистрілюємо всього один магазин, тому що нам буквально ніде зберігати набої, бо ми паркуріст і нам потрібна легкість та щоб нічого не заважала, але на заміну цьому в нас є різні прийоми, які можна використовувати як для паркура так і для бою, але я все таки шмаляти більше люблю, через що мені не впадлу ходити повільно з валиною, якщо це полегшує життя в декілька разів! Сюжет простий і зрозумілий: Я МАЛЕНЬКИЙ ГВИНТІК, який намагається протистояти великій злій системі! Сумно тільки те, що гра проходиться швидко, я буквально охуїв, коли побачив титри і такий типу - ОСЬ ЦЕ І ВСЕ?! Я ЩЕ ХОЧУ ♥♥♥♥♥! ПО ДАХАМ СТРИБАТИ ГОЛУБІВ ЇБАТЬ! =([/b] [u]Отже, чи потрібна вам ця гра? Звичайно ♥♥♥♥♥! Це легенда! Якщо ви в неї не грали, то життя не бачили бляха муха![/u]

20$ for a game from 2008/9? ♥♥♥♥ no, there's a one-click downloads out there, which, honestly, I should've got myself rather than give my money to the piece of ♥♥♥♥ corpo like EA, even if it was discount

There is a great game with fantastic movement and fun level design here that's unfortunately buried beneath a lot of frustrating pace breakers that really hold the game back and make it tough to recommend despite its strengths. This game is at its best when you're quickly leaping between rooftops or scaling large indoor playgrounds trying to discern the way forward. During those moments when everything is clicking together and you're able to just settle into the flow of the immensely satisfying movement system, this game offers an experience not many other games do. Even in moments where I got stuck trying to figure out the way forward, it was still fun to experiment with the toolbox of moves at my disposal to find what I needed to do to progress. The issue with this game lies between those sections, namely the game's unfortunately abundant combat arenas which bring the pacing to a grinding halt as you slowly take out enough cops to allow you to safely progress without being shredded to pieces. The combat is just so basic that it gets stale before the end of the 2nd chapter. 2-punch combo, low kick, disarm... That's it as far as hand to hand combat goes. The gunplay doesn't help as the majority of weapons slow you down to a crawl as you slowly shuffle around these areas to clear them out. There are enemies that parkour around and chase you down with stun guns later in the game, which is a fun change of pace, but the vast majority of enemies will just being taking shots at you from a distance while you desperately run at them hoping that this time they don't mow you down before you can even get within 10 feet of them. None of this would be an issue if the game's insistence that "running away from combat is the right move, you're faster than them!" was actually a consistent option, but so many of these sections, especially later on, end with an obstacle that forces you to slow down and gives the cops time to turn you into swiss cheese, forcing you to engage with the combat. I'd definitely recommend this game to big fans of movement platformers as this game offers a unique take on the genre that's worth experiencing, but to anyone else... I can't really say I recommend it.

very good game, i played thru 90% of it without knowing u could pick up guns from the ground e.e

Змішані відчуття, дико не вистачає нейтральної оцінки. Вперше проходжу її в 26 році З одного боку це по суті піонер паркур ігор (ідеї котрого перевів в абсолют Dying Light), меседж і світ в котрий ми потрохи, нажаль, входимо, непогана графіка для свого часу, файна музика З іншого боку - це гра свого часу, котра морально зістарилася надзвичайно сильно: критичні баги котрі не дають стартанути гру (якщо в вас включений PhysX - стартова катсцена не запуститься), геймплей відчувається максимально пластиковим, шляхи руху прямолінійні (через що світ відчувається надзвичайно клаустрофобним). Можливо якби я проходив її в момент виходу вона краще зачепила би мене (плюс працювала би ностальгія), але з погляду 26 року і людини котра незнайома з серією то краще скіпнути

One of the best platformers of all time. Soundtrack is perfect. Art style and atmosphere is unmatched by almost any other game. Gameplay is successful at building it's levels around the simple core game mechanics.