LIMBO

[h1]Між життям і смертю очима дитини[/h1] https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3751002216 [h3]✅ Пройдено на Деці[/h3] LIMBO – перша гра на моїй пам’яті, яку я одразу ж захотів пройти з шумозаглушенням, хоча в квартирі й так було досить тихо. І знаєте що? Взагалі не прогадав. Скажу більше – якщо будете грати, то раджу, по можливості, саме такий варіант. І ні, у грі 16-річної давності немає й натяку на бінауральний звук, який би відчутно впливав на занурення (як було реалізовано, наприклад, у Hellblade). Тут рівно протилежна ситуація, а саме – тиша… Діапазон звуків, який ви почуєте за всю гру, буде приблизно таким: стрекотіння комах; ледь-ледь помітний, майже потойбічний ембієнт; хлюпання по воді; ревіння двигунів, конвеєрів тощо. За всю гру ви не почуєте жодного людського звуку чи слова, і це… тисне на психіку. У хорошому сенсі. Щодо сумісності зі Steam Deck – все просто чудово. Знаю-знаю, нічого дивовижного, але проекти Playdead я б радив пройти і тим паче перепройти саме в цьому форматі (якщо є така можливість, само собою). Тож спецільно для Limbo і ще деяких майбутніх ігор я вперше за пару місяців здув пил зі свого звіра і захотів його вигуляти. 😁 Від похмурих ігор датської студії важко відірватися навіть на дивані перед телевізором, а що вже казати про те, коли це прямо у твоїх руках. Також класно, що починаєш грати миттєво, буквально через пару секунд після запуску. Гравець одразу прокидається в шкурі невідомого хлопчика у потойбічному, невідомому й повному небезпек світі. Без експозиції, кат-сцен, вказівок і без жодного слова — одразу до справи. [h3]⛔ Мінуси[/h3] У LIMBO, на мій погляд, 4 недоліки, два з яких виявилися для мене досить критичними під час здобуття всіх досягнень. Тож почнемо по порядку: [b]1) Немає української локалізації.[/b] Вона тут особливо не потрібна, але знову ж таки: у чому проблема перекласти кілька слів із меню? Ну розробники, камон, за 16 років можна було і організувати. [b]2) Звуки хлопця. А точніше їхня відсутність.[/b] Я більш ніж упевнений, що уривчасте дихання, схлипи, біль та інші веселі речі значно додали б імерсивності. Особисто мені дуже бракувало хоча б мінімальної його реакції на події. Зовсім дрібниця, здавалося б, але… який же це горрор, якщо жахи навколо не справляють особливого враження навіть на купку пікселів, якими ти керуєш? [b]3) Йо6аний 6лядь пазл-раш в останній треті гри.[/b] Вибачте за мат, просто вже накипіло. Отже з 38-и розділів рівно третину я вже відверто хотів скіпнути, і час від часу дивився, скільки ще залишилось. Я гадки не маю, кому з розробників здалася чудовою ідея змусити тебе пройти 13 рівнів поспіль серед індустріального сміття та вирішувати дедалі складніші головоломки. На папері моя претензія може здатися дивною, і ви можете подумати: “Якщо розробники запарилися над нетривіальними головоломками, тоді чому це погано?”. Мені ж здається, що деякі ігрові елементи можуть урізноманітнити й поглибити проект, а деякі, навпаки, будуть тебе лише дратувати. LIMBO – наочний приклад другого сценарію. Тим паче якби я хотів пограти в Portal або BADLAND, я б це і так зробив. Дякую, Playdead, але тут геть мимо каси. [b]4) І останнє – платина…[/b] Щоб її отримати вам доведеться пройти секретний рівень (який відкривається лише після збору всіх яєць) майже в повній темряві з тонною пасток, а також пройти гру вдруге, не померши більше 5 разів. Це вже звучить досить виснажливо і тупо, а насправді, повірте на слово, все значно гірше. Дод. рівень я ще можу зрозуміти, змиритися з останньою третиною, але ось забіг без смертей? Тут? Пф, ну вже ні, дякую. Найтупіше рішення в грі заслуговує на мінус бал. [h3]Висновки[/h3] LIMBO — це майже артхаусний інді-фільм: у моєму випадку він тривав 3 години, у кінці нічого не зрозумів, зате вдалося все відчути. Хто цей хлопчик? Де він опинився? Що сталося до початку гри і що означає її фінал? Через 16 років після релізу гравці все ще сперечаються про це, і, мабуть, саме тому проєкт Playdead досі не загубився серед сотень інших інді-ігор. Не кожен тайтл здатен змусити людей шукати сенс там, де його, можливо, ніколи й не було. І як для дебютної роботи — це дуже сильний старт. Для мене найсильнішою стороною, безперечно, є густа атмосфера чужорідного світу та оригінальний візуал. Попри свій поважний вік гра й досі виглядає та грається чудово. Однак остання третина з безглуздими головоломками зі зміною гравітації ледь не зіпсувала мені все враження від гри, а деякі дизайнерські рішення й досі викликають нервовий тик. Але знаєте що? Через кілька років я навряд чи згадаю конкретний пазл чи пастку. Натомість точно пам'ятатиму моторошний ліс, гігантського павука, гнітючу тишу та постійне відчуття того, що опинився там, де живим бути не належить. Дякую що дочитали, дорогі читачі! Та до зустрічі у наступній рецензії. 🫶 https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3751002127 [h1]8/10[/h1]

This game is dark, creepy, and atmospheric… It’s a pretty short game… overall, a great indie platformer with gorgeous visuals…

[b] Плюсы [/b] - Атмосфера одиночества и неизвестности - Простая, но сильная подача без лишних слов и объяснений - Головоломки в игре не слишком сложные и хорошо вписаны в общий ритм прохождения - Контраст света и тьмы, силуэты, движение и анимации создают сильное художественное впечатление. [b] Минусы [/b] - Короткая продолжительность - Отсутствие четкой истории - Игра может показаться слишком простой для тех, кто ждёт разнообразных механик. [b] Вывод [/b] Игра для тех, кто любит платформеры, символизм и мрачную атмосферу.

Не знаю що можна сказати про Лімбо,трохи я підгорів,поки платину вибив,але воно того варте,звісно більше я не хочу грати в цю гру,але всім рекомендую,перевірте свою суперсилу.Оцінив на 9/10,тому що це інді гра і причому стара,тому дуже непогана.

Ця гра показала мені монохромне занурення у підсвідомі страхи, де кожен крок супроводжується хрускотом дитячих кісток. [b] Візуальний стиль — головний маніфест гри. [/b] Розробники повністю відмовилися від кольорової палітри, залишивши лише чорний, білий та нескінченні відтінки сірого туману. Наш персонаж — маленький хлопчик, чиї очі світяться двома білими цятками серед суцільної темряви.у грі немає традиційного саундтреку. Замість музики вас оточує тривожне ембієнт-гудіння, шурхіт трави, далекий гуркіт механізмів та моторошні, реалістичні звуки пасток. [b] Геймплей - метод спроб і помилок [/b] Гра сповідує філософію «trial and death» (вивчення через смерть). Ви не зможете передбачити небезпеку, поки вона вас не вб'є. Головоломки досить логічні, завдання інтегровані в саме навколишнє середовище. Ви будете взаємодіяти з ящиками, мотузками, гратися з вагою та силами гравітації. Попри силуетну графіку, смерть героя виглядає напрочуд жорстоко, що підкреслює ворожість навколишнього світу. [b]Сюжет без жодного слова [/b] Гра не каже вам нічого. Тут немає тексту, діалогів чи кат-сцен. Назва гри прямо відсилає до католицького поняття «лімб» — першого кола пекла або чистилища для нехрещених душ. Відсутність прямого нарративу змушує гравця самостійно збирати пазл самостійно. Чи це метафора автокатастрофи та спроба душі прийняти смерть, чи це історія про дитячі нічні кошмари та подолання страхів? Фінал гри не дає відповідей, а ставить жирний знак питання, залишаючи похмурий післясмак. Отже, Limbo це інтерактивне мистецтво, яке доводить, що для розробки не потрібні мільйонні бюджети чи реалістична 3D-графіка, щоб налякати, зацікавити та змусити думати. Гра працює на рівні первісних інстинктів — страху перед темрявою та невідомістю. Це обов'язковий елітарний досвід для кожного, хто цінує в іграх атмосферу та авторське бачення.

I truly love how eerie, gloomy and unsettling the game is. I appreciate that it doesn't hold your hand and challenges your brain despite its simple mechanics. During the first blind run some puzzles may seem easier than others; you might predict what's coming, but then the next step offers another surprise. It was one of those games that had been lingering on my watch list for ages and ignited the spark at the right time. I wouldn't be surprised if Limbo was created by the spawn of the devil because it's passionate and quite humiliating. The secret level was the cherry on top. Every minute was amazing.

Limbo is pretty short and minimalistic, but with its dark, mysterious atmosphere, clever and challenging puzzles, black-and-white style, and sometimes macabre, dark humor in the death scenes, it totally won me over. I highly recommend it.

[h1]Sobre o Game:[/h1] Encontre sua irmã em um mundo desconhecido, onde tudo pode ser um perigo para você. [h1]Minha Opinião:[/h1] 👺 DIFÍCIL!!!! 👺 (pra mim) Um jogo na qual estamos em busca de nossa irmã (amada irmã, com certeza, porque, a quantia de coisas que o protagonista passa, realmente tem que amar essa irmã viu ._.) O ambiente parece vazio e hostil Com o passar dos cenários, nos deparamos com diversos desafios, como um purgatório (limbo), até podermos encontrar nossa irmã. Por não ter história escrita, o jogador pode interpretar o ocorrido do início ao fim Particularmente, entendi o jogo sendo um tanto quanto triste após o final.. para mim não compensou a jornada se o final for entendido como entendi [spoiler]ambos já estão mortos, conclui isso depois do menino passar pela barreira de vidro, e o menu inicial ficar repleto de moscas por onde os dois se encontraram [/spoiler] E, eu já disse.. quão 👺 DIFICIL 👺 foi esse jogo? me estressei em uma parte que minha nossa, quase quebrei o pc kkkkk --> Recomendo para quem tem paciência e jogá-lo em pausas <-- [b]Positivos:[/b] - Puzzles simples e muitos complexos, ele vai utilizar seu conhecimento em física e raciocínio lógico para avançar nas fases - O design dele achei belo. Não é nada chamativo para que destoasse da história, mas, também não era algo simples que se tornava insignificante - Você pode rejogá-lo pelas fases escolhidas (para pegar achievements) [b]Neutro:[/b] - Não possui dicas para avançar em determinado puzzle (caso você fique preso igual eu) - Não ter diálogos, podendo ser interpretado de diversas formas - Não possui músicas, apenas a atmosfera, trazendo uma sensação de solidão [b]Negativos:[/b] - Acho o preço caro para um jogo de 2011 (ele sempre está em promoção junto com o inside, aproveitem) 👺 já falei o quanto passei RAIVA nesse jogo?! 👺

LIMBO – это мрачный шедевр, где смерть не наказание, а дар для понимания прохождения. Только умирая снова и снова (и снова), начинаешь понимать логику головоломок, которая поначалу кажется совершенно неочевидной. Особенно ярко это чувствуется к финалу. Последние главы с гравитацией я возненавидел всей душой, а за секретный уровень с непроглядной темнотой и пилами, которых не видно, готов был проклинать разработчиков. Но поставить дизлайк рука не поднимается, потому что тот поток дофамина, который обрушивается после преодоления особо отмороженного препятствия, перекрывает все часы страданий. Управление простое как смерть в этой игре, но именно в этой простоте кроется дьявол. Особое удовольствие получаешь от простых пазлов, но настоящий мега-гранд-ультра-HD-4К-Pro экстаз испытываешь, когда после десятка смертей проскакиваешь сложный участок за доли секунды. Но эта радость длится недолго – после непродолжительной спокойной ходьбы снова начинаешь нервничать и страдать от новых испытаний. И да, смотрел видео-гайды ближе к финалу. Карта это отдельное восхищение. Она линейна, но при этом полностью лишена загрузок и склеек. Мир ощущается целостным, живым (если в контексте игра так можно выразиться) и без особых изъянов (не считая, снова скажу про это, некоторых сверхсложных локаций). Визуал минималистичен, но до мурашек стилен. Мрачный, трагичный, он буквально затягивает тебя в экран, обволакивает атмосферой безысходности и не отпускает до самых титров. Звук тоже на высоте. Простая и гнетущая музыка, качественные шорохи окружения, звуки противников и этих пил. Единственная претензия, в моменты смерти звук иногда резко подскакивает, отчего сильно бьёт по ушам. Главное кредо игры в гениальном сочетании простоты и неочевидности, обернутое в мрачный шарм. Рекомендую всем любителям коротких (где-то на 4 часа) бродилок с головоломками на реакцию. Игра заставит вас страдать, но в конце вы будете благодарны ей за этот путь. 7 прыжков из 10’ти циркулярных пил.

LIMBO не дарма стала справжнім інді хітом у свій час та і зараз займає особливе місце у серцях давніх шанувальників. Це дуже гарний і атмосферний платформер, що відразу купує тебе своїм візуалом, саундом та відчуттям непроглядної темряви й всепоглинаючої небезпеки.