RoboCop: Rogue City

Ностальгия никогда не меняется, это вечное чувство, которое иногда накрывает с головой, она дарит нам островок стабильности, помогая согреться теплыми воспоминаниями. Если ты, как и я, вырос на тех фильмах, той эпохи , то определенно тебе надо попробовать эту игру.

[h1] На 50% человек, на 100% совершенство [/h1] Интересно, сможет ли удивить игра про обычного копа, с его повседневными задачками, но только как робот? Ведь мы не быстрые, у нас речь как у нейросети и во время боёвки нет качающего саунда. Но как бы заголовок сверху не казался странным - в действительности робокоп отличная игра. Здесь есть завязка, драма, рутинные задачи, но которые ты хочешь выполнять. Не стоит от игры ждать DOOM, но перестрелки здесь достаточно напряжные, проходить на хардкоре было тем ещё удовольствием. Детективная смекалочка тоже здесь присутствует. Для такой игры - это даже очень неплохо, ты не успеваешь заскучать - как игра уже заканчивается. Только для этого ещё раз выпустили unfinished business. Бывает моментами зачем-то фпс падает и лочится на 10-20 кадрах, решается путём захода в дверь из любой локации. Из всех франшиз решили попробовать возродить робокопа и получилось славно.

ОГЛЯД ГРИ ROBOCOP: ROGUE CITY У дитинстві якийсь час ми з найкращим другом ходили до школи і по школі ходою Робокопа. І я був переконаний, що ми із Алексом Мерфі — тезки. «Робокоп» — перший і найкрутіший в трилогії фільм Пола Верговена з плином років ставав дедалі кращим. Спершу я бачив його, як історію про непереможного кіборга з часточкою людяності. А згодом роздивився потужну сатиру на суспільство, де балом правлять корпорації. Робокоп з’явився, як персоніфікований символ корпоративної дегуманізації і став вироком для системи, що його породила. Сиквели розгубили шарм оригінальної стрічки, ремейк не зміг навіть наблизитися до величі оригіналу, а у відеоіграх Робокопу відволили роль хіба що гостя. Але ось вийшла гра RoboCop: Rogue City від польської студії Teyon, і моє фанатське серденько затріпотіло з новою силою. Бойова одиниця Робокоп, що є власністю Omnicorp, перебуває на службі у приватній поліції Детройту в альтернативних 1980-х роках. У минулом Робокоп був зразковим офіцером поліції Алексом Мерфі. Його було жорстоко вбито під час виконання службового обов’язку. Однак кібернетичні генії OCP змогли врятувати частину офіцера, вбудувавши його у роботичне тіло. Так із мертвих повстав Робокоп — частково людина, частково машина. Цієї передісторії у грі немає. Її події розгортаються якраз між першим і другим фільмами. Робокоп уже став звичною частиною цієї кіберпанкової реальності. У Детройті знову неспокійно. На вулицях з’явився новий амбітний лідер криміналітету, який підкуповує банди і доручає їм небезпечні завдання, аби сіяти хаос і руїну у місті. Робокоп вирушає на патрулювання і розбирається з усім в ім’я верховенства закону і порядку. На перший погляд RoboCop: Rogue City — це шутер від першої особи. Однак для мене ця гра стала найкращим симулятором полісмена. Адже більшість часу я займався саме порядком на вулицях міста, а не відстрілом довбнів, що полізли на невколупного кіборга. Я виписував штрафи за неправильне паркування, розганяв хуліганів з гучною музикою, захищав знедолених, рятував безпорадних. Навіть кішку з пожежі витягнув і покарав бомжа за публічне розпиття алкоголю. А ще Робокоп живе активним життям свого відділку поліції. Переймається здоров’ям своєї напарниці Енн Льюїс, збирає підписи для привітань, клопочеться речима полеглого співслуживця і багато іншого. Людяність Алекса Мерфі у металевій броні Робокопа гра досліджує глибше, ретельніше і триваліше, аніж в усій кінотрилогії. На порядку денному у політичних дебатах Детройта — визнання особи Алекса Мерфі і надання йому права голосу. На гравця покладають вибір самоідентифікації Робокопа. І це може впливати на долю міста. У епізоді спогадів про сім’ю мені просто краялося серце від того, як болить не мертвому і не живому Алексу Мерфі. А лиходій намагається на цьому нажитися і використати цю слабину проти Робокопа. Тут вистачає маленьких особистих драм інших персонажів. Ось сім’я загиблого офіцера поліції. Його малий хоче навчитися стріляти першим, аби його не застали зненацька на вулиці. Але лише наражає себе та інших на небезпеку. Ось колишній наркоман, який став інформатором поліції, але втратив свого куратора і скоро понесеться по похилій, якщо Робокоп не подасть йому руки. А ось нерішучий новачок, для якого Робокоп стає мудрим наставником і допомагає повірити у себе. Ну і як без фірмової сатири Пола Верговена? Кіберпанковий Детройт — місце жорстоких, безпринципних, суворих покидьків — корпоратів, панків, байкерів і найманців. По радіо рекламують можливість продавати власні органи, чи лотерейний квиток на прийом до лікаря, чи місце на космічному кораблі для урни з вашим прахом. Бабки роблять з усього і людей ніхто не бачить, лише юнітів, які можуть генерувати дохід. Проте гра цікава і своїми механіками. Стрільба і поведінка ворогів більше схожі не на шутер від першої особи, а на рейковий тир. Робокоп — це танк на двох ногах. Він просто насувається і винищує. У ворогів відлітають руки, вибухають голови, вони нажахано кричать і марно намагаються відбитися. Це повільна, але весела стрільба. Бігати чи ухилятися за всю гру доводилося украй мало. Деяких босів я відстрілював просто стоячи на одній точці. Ходьба у RoboCop: Rogue City вартує окремої уваги. У якій ще грі вас переповнювало почуття власної крутизни просто від того, що ви прямуєте вперед? У пересування Робокопа ще з фільму є характерний звук, із яким його важкі металеві стопи гупають по поверхнях. Затискаєш лівий стік уперед і чуєш «дуб-дуб-дуб-дуб», а спина сиротами вкривається. Мати моя рідна, як же це круто! На асфальті у кроків один звук, на металевих поверхнаях інший і це потужно посилює занурення. А ще ж люди довкола упізнають Робокопа, вітаються, захоплюються ним, бояться. А потім вилазять мудили з начосом, Робокоп виймає зі стегна свій велетенський пістолет-кулемет і відбувається громоподібна перестрілка чергами по три. Це треба пережити! У RoboCop: Rogue City є система розвитку персонажа. За отриманий досвід вам нараховують очки вмінь. Можете вкладати їх у різні гілки і так розблоковувати різні активні і пасивні вміння. Наприклад можете розблокувати відновлення життя в електрощитових чи збільшити кількість батарей з собою. Це помітно полегшує проходження. А ще можна замінювати і вдосконалювати материнську плату. Монтуєте в голову Робокопу мікросхему, а на ній міняєте провідники і так міняєте характеристики Робокопа. Однією з таких плат я відкрив собі нескінченний магазин у пістолеті-кулеметі і просто не відпускав гашетку під час перестрілки. Світ гри хоч і занепадницький та похмурий, а проте мальовничий. Це брудний неоновий Детройт. Покинуті халупи передмістя, опечатані двері у багатоквартирних будинках, обриси тіл на місцях злочинів, блимання мигалок поліційних автівок, відбиті в калюжах і вітринах назавжди зачинених крамниць. Декорації промальовано і деталізовано на дуже високому рівні. RoboCop: Rogue City — безкомпромісно найкраща гра по Робокопу і одна з найкращих відеоігрових адаптацій кіношного першоджерела. Вона доповнила і розширила світ, нагодувала шанувальників фансервісом, розказала зворушливу історію і нагадала про важку і невдячну працю поліції.

10 из 10, очень понравилось

short review 7.4 i really enjoyed the game it just has alot rough around the edges PROS combat guns music environments CONS BUGS very uncanny some areas felt a little stretched

Huge Robocop fan since I was a kid. It's got that Nacon jank, but it's fun AF when the scumbags ask for trouble. So glad they took the stupid quests out of Unfinished Business as that was my only gripe about the 1st game, i.e. grab the dude's towel, have everyone sign the get well card.. riiiiight.. because Robocop would be doing that. Anyways.. Nacon/Teyon.. do a Dredd game!!

С кайфом побегал по улицам Детроита: надарил штрафов водилам, побывал в доме БДСМ-Госпожи, станцевал роботанец, спас кошку из горящего дома, отстрелил половине населения яйца и просто был порядочным гражданином. Еще остановил полное разрушение города террористами, но это, так, мелочи. Что не понравилось, так это UE-бище 5 и DиреXтриса 12. Легендарный дуэт вылетов и графических багов.