Metal: Hellsinger

Гараздо лучше и динамичнее дума, не пожалел что купил

This game is honestly straight up awesome. It combines the DOOM-like element of a classic FPS beat-em-up with the rhythm game genre. I 100%'d the game in just under 40 very well spent hours and I had a blast the whole way through. It obviously helps if you are a metal fan like me because the game has probably one of the best soundtracks ever, even more so for someone who can appreciate this genre of music. If you are such a person, get the game, play the game and enjoy. Even for a casualy player, the game scales difficulty really well - it is fairly easy on LAMB - the easiest difficulty. It turns into a true challenge for FPS enthusiasts on ARCHDEVIL - the harderst difficulty. On top of that, you get the Leviathan game mode which is amazing as well and I would be happy if the game was just that, but no, that is just a side thing in this beauty of a game. The story, the visuals and the correlation of metal with the eight Hells in which the games takes place are all exquisite. The songs in the game change according to what is going on in the game, thus creating a masterpiece of non-stop eargasms. There are many collaborations with metal vocalists from top tier bands, I can't even imagine how hard it must have been to get them to care about anything like this. DLC songs are bangers as well and are worth it in my opinion :) There are some bugs that lessen the experience though, which is a shame, however they do not occur often enough to ruin it, at least for me. I have fallen through the map a couple times, a part of a map has not rendered somehow and was just see-through (which actually made for a fun run), enemies sometimes get stuck or you can get stuck in them when they spawn in, the DLC weapon Telos is unfortunately broken because it stops dealing damage from time to time (and that is a real shame because Telos is the only weapon that truly rewards precision and is clearly the best for an experienced player). All of these issues could have been fixed or at least improved upon if it weren't for a shoddy publisher who decided to lay off the developers. That is really heartbreaking considering how the later-added Leviathan ends in a cliffhanger promising a second installment which sounded awesome and I could just see the direction it was meant to be heading and it was going to be glorious. But yeah, none of that, unfortunately. TL;DR get the game if you are a metalhead and have played a game in your life or if you are a gamer who can at least bear listening to heavier music

The music just does not sync to the actual beat, my audio latency is 0ms and the game says I should decrease it somehow. It's an okay enough shooter with the no-beat accessibility setting on but the main feature just does not work and so "okay enough" doesnt cut it

очень хорошая игра

📌 [b]Коротко (TL;DR)[/b] [i]Оцінка[/i]: 90 / 100 [i]Вердикт[/i]: дуже стильний і драйвовий ритм-шутер, який бере просту ідею шутера під драйвовий метал і перетворює її на одну з найкайфовіших FPS-формул останніх років. 🎮 [b]Геймплей[/b] Metal: Hellsinger — це буквально Doom, який змусив тебе слухати ритм. Уся гра побудована навколо механіки стрільби в такт музиці: чим точніше ти потрапляєш у ритм, тим більший множник отримуєш, тим сильніше б’є зброя і тим “повнішою” стає сама композиція. Спочатку мозок трохи ламається від необхідності одночасно рухатись, цілитись і тримати ритм, але коли входиш у потік, гра починає приносити просто неймовірне задоволення. Особливо круто те, що музика тут не просто фон. Вокал і окремі музичні шари поступово підключаються залежно від твоєї ефективності. Через це ти буквально відчуваєш, як “розганяєш” трек власною грою. Арсенал хоч і не величезний, але достатньо різноманітний: дробовики, револьвери, подвійні пістолети, демонічні клинки — усе має свій ритм і стиль використання. Єдине, що трохи псує враження — ближче до фіналу вороги і арени починають повторюватись, а сама кампанія досить коротка. 🎨 [b]Візуал[/b] Гра виглядає дуже стильно, хоча технічно це не якийсь графічний прорив. Пекельні локації, демони, ефекти і загальна “метал-естетика” чудово працюють на атмосферу. Особливо добре гра виглядає саме в русі, коли навколо летять кулі, вороги вибухають під ритм музики, а екран буквально живе у темпі треку. 🔊 [b]Аудіо[/b] Саундтрек у Metal: Hellsinger просто шикарний, особливо якщо вам подобається метал. У записі брали участь вокалісти з Arch Enemy, System of a Down, Trivium, Dark Tranquillity та інших відомих гуртів. І найкраще те, що музика тут інтегрована прямо в геймплей. Коли починаєш тримати ритм і гра “розкриває” трек повністю — це один із тих моментів, через які Metal: Hellsinger так добре запам’ятовується. 📖 [b]Сюжет, наратив і світ[/b] Сюжет тут скоріше функціональний. Є демонічна героїня, є пекло, є помста — і цього більш ніж достатньо для такого типу гри. Наратив подається атмосферно, а голос оповідача додає грі правильного вайбу, але проходять Hellsinger явно не заради історії. ⚙️ [b]Технічна якість[/b] Гра працює дуже добре, що критично важливо для ритм-шутера. Інпут-лагів або технічних проблем, які могли б ламати ритм гри, немає. Гра дає можливість відкалібрувати реєстрацію стрільби відповідно від затримки ваших навушників і миші. 🔁 [b]Реіграбельність / контент[/b] Кампанія не дуже довга, але рейтинги і бажання перепроходити рівні на кращий результат додають трохи мотивації. Особливо для тих, кому подобається в іграх відчуття потоку і хто любить відточувати проходження. ➕ [b]Плюси[/b] [i]Дуже оригінальне поєднання FPS і rhythm-гри; Шикарний метал-саундтрек; Неймовірний “flow”-ефект під час гри; Стильна атмосфера; Приємна стрільба і рух.[/i] ➖ [b]Мінуси[/b] [i]Коротка кампанія; Ближче до фіналу контент починає повторюватись; Сюжет доволі простий; Не всім зайде необхідність грати “в ритм”.[/i] 🧠 [b]Фінальний вердикт[/b] Metal: Hellsinger — це одна з тих ігор, де вся концепція звучить як жарт, поки не запускаєш її сам. А потім раптом розумієш, наскільки геніально працює ідея “DOOM під метал у ритм музики”. Так, гра не дуже довга і не намагається бути глибокою сюжетно. Але вона і не повинна. Її головна задача — дати тобі відчути себе демоном-рокзіркою, який розриває пекло під важкі рифи. І з цим Metal: Hellsinger справляється ідеально.

Заебись долбит, там реально как хохлов на сво можно трахать

Quite a unique FPS game where you're rewarded for doing actions in the rhythm of the music, however after a few levels I just turned on "Always hit on Beat" in the accessibility settings as I was almost exclusively focusing on the arrows near my reticle instead of the actual game. Overall it's honestly a kinda mediocre game with ok movement, meh guns, low enemy variety, almost no exploration and an afterthought of a story. Was some decent fun blasting demons during the second half I suppose. But I can't personally recommend this game as once you remove it's one unique quality, doing stuff with the Beat, it just turns into a very bare bones FPS.

Metal: Hellsinger is intense as anything... So much concentration I'm like in a zen of cocaine. Dual revolvers while flying, strafing and aiming at enemies - all while staying on beat. The only problem with this game is my fingers hurt after a game. :'( Arthritis simulator.

Metal Hellsinger wäre ein guter Kandidat für "Bestes Spiel in dem ich schlecht bin", wenn die Steam Awards gerade wären. Es macht sehr viel Spaß, ist aber auch sehr fordernd und teilweise anstrengend, weil man sich sehr konzentrieren muss. * Das aus Sicht eines normalen Menschen. Musiker haben vermutlich keine Probleme all ihre Aktionen im Takt auszuführen. * Es kann am Anfang frustrierend sein, aber wenn man rein gekommen ist, macht es Spaß und bleibt trotzdem sehr fordernd. Schießen, ausweichen, nachladen und alles im Takt. Glücklicherweise haben die Entwickler auch Zugänglichkeitsoptionen eingebaut und wenn man ein paar Marterungen (Nebenaufgaben) abgeschlossen hat, schaltet man auch Perks frei, die das Gameplay verzeihender gestalten. Außerdem merkt man, dass die Entwickler sich viele Gedanken gemacht haben, das Spiel und den Spielfluss sinnvoll zu gestalten. Beispielsweise habe ich beim Endboss kaum noch Gesundheit gehabt und nirgendwo gab es mehr Heilkristalle. Da dachte ich mir, dass es der richtige Zeitpunkt wäre, dass wieder ein paar Mobs auftauchen, an denen ich mich mit Takedowns heilen könnte und siehe da - Mobs sind gespawnt. Generell funktioniert der Spielfluss überall recht gut. Über die Musik muss ich wohl nichts sagen, der Titel sagt bereits alles. Die Story ist eine ganz nette Dreingabe, die man gern mitnimmt. Wer das Spiel 100%en will, wird mit den Achievements wenig Probleme haben. Diese kann man auf jeder Schwierigkeitsstufe und mit Zugänglichkeitsoption, bei der man automatisch im Takt bleibt, erledigen. Leider muss man für das Freischalten aller Waffenskins ([b]nicht[/b] Achievement relevant) alle Level auf jeder Schwierigkeit spielen und auch auf der höchsten durchspielen. Das finde ich ein bisschen Schade, da es einen zwingt, das Spiel auch in frustiger/nerviger Form zu erleben, wenn man alle Skins haben möchte. Wenn man vom Spiel nicht genug bekommt, gibt es mit dem Leviathan-Modus noch einen Rogue-Lite (oder eher Arcade?) Modus. Allerdings ist das vermutlich nur für die etwas, die recht leicht mit dem Takt-Gameplay zurecht kommen. [h3]Fazit[/h3] Ein spaßiger, kurzer Shooter mit gutem Metal, bei dem man im Takt bleiben muss, um sich durch die Hölle zu kämpfen. Lohnt sich auf jeden Fall gespielt zu haben, auch wenn man danach erstmal wieder entspanntere Spiele sucht, die nicht die volle Konzentration fordern.