Masochisia

Психологічно важка гра, яка в'їдається у пам'ять надовго. Перш за все маю відмітити що вона заснована на реальних подіях, а протитопом головного героя був Альберт Фіш - реальний серійний убивця, канібал, садомазохіст, розбещувач дітей і ґвалтівник, найбільш відомий як "Сіра людина" та "Бугімен". Більше інформації, за бажанням, знайдете у вікіпедії. Головним героєм гри є Гамільтон - дитина, яка виросла в атмосфері психологічного та фізичного насилля, [spoiler]а зазнавши поразки у боротьбі зі своїми внутрішніми демонами і сама поступово стала монстром. В голові хлопця лунають різні голоси, які розмовляють з ним і всяко впливають на нього (тим самим вливаючи і на гравця, тримаючи у постійній напрузі). У нього галюцинації і панічні атаки, які часто супроводжуються скрімерами і зникають від самопошкодження чи препаратів.[/spoiler] Психічно хворі батьки ж не викликають нічого, крім негативу, жалості і щирого побажання їм усього найгіршого, а брат... я просто хочу забути цього персонажа. Гра коротка, але дуже атмосферна і моторошна. [spoiler]Вона запихає тебе у шкіру маніяка. Показує його життєві обставини, думки, почуття і ЗМУШУЄ прийняти той факт, що тут від тебе майже нічого не залежить. Шизофренія героя прогресує з кожною хвилиною, а розробники ламають четверту стіну і розмивають кордони між гравцем і героєм.[/spoiler] Все, що робиться руками Гамільтона - робиться руками гравця, який не може чинити опір цьому і вплинути на щось. [spoiler]Сцена жорстокого вбивства дитини з покроковим розчленуванням - це апогей цієї гри. Це момент, який точно ніколи не забудеться, бо руками Гамільтона усе це робить саме гравець. Гра дає ілюзію вибору; ілюзію, що весь цей жах можна зупинити, но такий варіант завжди буде недоступним для вибору. Доведеться вибирати те, що не хочеться (чи хочеться?), або вийти з гри, видалити її і забути як страшний сон, хоча б таким чином врятувавши дитину (не від Гамільтона, але від себе). [/spoiler] Гамільтон залишає на робочому столі текстові файли, в яких розмовляє особисто з тобою (тим, хто грає у цю гру). А також звинувачує у тому, що ти, гравець, без зайвих роздумів готовий убити, якщо смерть здається заслуженою. Що ти насолоджуєшся усім що відбувається, просто не хочеш цього визнавати. Гамільтон обіцяє наглядати за тобою, бо знає "на що ти здатний". З тобою просто граються і розповідають свою історію, а це відчувається просто жахливо. [spoiler]Дякую хоч не змушують співчувати маніяку, бо це вже було б занадто.[/spoiler]

One more game that I will never recommend to anyone.

ОН ЕЁ СОЖРАЛ, КОНЧЕННЫЙ УШЛЁПОК!!! [b]1000 оторванных конечностей Билли из 10[/b]

This was a strong history even it was short.

It's short - but even still, I couldn't finish it. The character art is great - definitely a highlight and the music is spooky, but the dialogue is predictable and tired, and there isn't anything to do... you just go from one place to another over and over and talk to people and use items when you're told to do so. Not really a game, so disappointed.

maybe the best horror ending i have ever encountered in my life

I didnt care for it. Movement was confusing. I didnt care for the art, it was just ugly in more ways then one...then i read that my picking up a couple items early would break the game, and that was that.

Found this game while looking for dark and depressing games on Reddit. This was a short, and incredibly messed up game. If you want to feel like you’re playing something you shouldn’t, you should give this game a shot. Very short, but effective.