[b]BlazBlue Entropy Effect[/b] виглядає та звучить просто розкішно: деталізовані персонажі, надзвичайно плавна анімація, безліч видовищних спецефектів і справді епічні битви з босами. Персонажів багато, і дизайн майже кожного заслуговує на окреме захоплення. Є мережевий режим, різноманітні додаткові випробування та арени, а повноцінний рівень, створений у співпраці з [b]Dead Cells[/b], узагалі виявився настільки вдалим, що грати в нього мені було цікавіше, ніж в основну гру. А от сама будова основних рівнів надто спрощена: радше набір арен для появи ворогів, ніж повноцінні локації. Під час боїв із босами починається справжній візуальний хаос: спецефекти заповнюють увесь екран настільки, що часом доводиться грати в [i]«знайди свого персонажа»[/i]. У грі вдвох це перетворюється на особливо кумедну забаву. Про якусь продуману тактику тут говорити складно, а фінальні боси взагалі можуть миттєво відправити вас на початок проходження одним особливим прийомом, байдуже, скільки відроджень у вас залишилося. Окрема історія, це система розвитку персонажа, особливо [i]«Тактики»[/i]: навіть після десятків годин гри я так і не зрозумів, навіщо було настільки все ускладнювати.
Загалом [b]BlazBlue Entropy Effect[/b] мені сподобалася. Це красива, динамічна й надзвичайно видовищна гра, в якій розібратися з основними механіками зовсім не складно, а кількість персонажів, прийомів, покращень і можливих поєднань здатна надовго захопити. Щоправда, на мою думку, всього цього навіть забагато: значна частина можливостей так і залишиться припадати пилом десь у надрах системи розвитку. Та якщо ви готові заплющити очі на візуальний хаос під час боїв, надмірно складну систему розвитку та рівні за принципом [i]«арена, вороги, наступна арена»[/i], спробувати гру однозначно варто. Гідний представник жанру, який подекуди явно вирішив, що [i]«більше»[/i] завжди означає [i]«краще»[/i]. Іноді так. А іноді це просто більше.
