Відносно Першої частини, Blasphemous 2, програє. Вбита стилістика, починаючи від світла, закінчуючи короткими відео, у яких відмовилися від стильних і моторошних, у бік кольорових і відрізаних від тону гри. Інколи пробиваються старі мотиви, але це більше виключення.
Боси стали достатньо нудними і не-оригінальними. Навіть зараз, тільки-но закрив гру на 100% я можу згадати достойними битви з: Ороспіна, Афілаор і Евітерно. Це були цікаві битви, які я із задоволенням пройшов. Усі інші максимально не запам'ятовуються у міру своєї неоригінальності або слабкості у концептуальному плані.
У другій частині як і у першій фінальний бос сильно слабший за предфінального, що розчаровує.
Аномально великий набір колектиболсів. Це однаково як плюс, так і мінус, оскільки в один момент відчувається синтетичне розтягування геймлпею. Ти збираєш це щоб зібрати, а не користуватися цим.
З початку гри у вас є вибір 1\3 зброї, однак дві інші протягом гри ви знайдете. Проблема у тому, що не зібравши усі три зброї ти не можеш повноцінно блукати світом. Його вивчення стане дуже важким, або навіть неможливим. І навіть зібравши усі 3, ви будете діставити їх крайні рідко, лише для конкретних моментів. У мене це був Вердікто, а потім ножі Сарамьєнто та Сентелла. Як тільки я дійшов до меча Mea Culpa(приблизно під кінець гри) користувався тільки ним, свапаючись на зброю для проходження дзвіниць та статуй з дзеркалами.
Гра з самого початку і десь до 2\3 гри, має неймовірно сильних ворогів, які справні за три атаки вбити. Це відчуття мене не покидало, поки я на максимум не викачав ХП та свою зброю. І це кидається у очі, бо не відчувається як чесний челенж. Це дуже схоже на Першу частину Blasphemous під кінець гри, де пошкодження звичайних ворогів взлітає до божевільних цифр.
Безумовним плюсом для мене були статуетки, які давали ті, чи інші бонуси. Мені було цікаво їх збирати, допомагати Монтаньєсу з пошуком інструментів, збирати згадки персонажів перетворюючи їх на статуетки.
Видно що гра більше бере орієнтир до платформера та в якійсь мірі головоломки. Це не сподобалось мені, але може сподобатись комусь іншому.
У мене є питання до географії Кастодії, оскільки стикаюсь з аномальним дежавю, а саме з Dark Souls 2. Алогічне положення деяких локацій, які не мають логічного поєднання між собою.
Великий спектр спірних, а іноді незрозумілих рішень. Порівнюючи з першою грою мені не подобається друга частина. Дуже наврядчи я буду її колись перепроходити.
