The Last of Us™ Part II Remastered

A life-changing game and easily one of the top 5 games of all time. A perfect 10/10 in every possible way — from the story, gameplay, and atmosphere to the emotional impact, everything is flawless and on another level. 🔥❤

the game is alright. ellie sections are very good and very fun, but it tries wayyy too hard to get you to sympathise with abby. very unsatisfying ending too. eh/10

[h2] A game with a story you'll never forget. [/h2] What can I say? It's my favorite game. It's one of those truly unforgettable experiences. The story is raw, heartbreaking, and shows just how cruel people can be. It also teaches you that revenge never really brings anything good. Something Ellie eventually understood... but far too late. The gameplay is just as incredible and addictive, with spectacular graphics to go along with it. And it's one of those games where even going for the platinum trophy is genuinely fun, no matter how difficult it gets. No Return is also a fantastic challenge. It takes everything that makes the gameplay so good and puts it into a roguelike mode where you have to think, adapt, and make every decision count instead of just running in and shooting everything. And "May Your Death Be Swift" is easily one of the hardest achievements in the game. Finally getting it is a feeling I'll never forget. Without a doubt, one of the best games of this century and one of the best games I've ever played. 10/10. And GOTY (literally)

10/10 打完二代，又重新想起了一代的故事。 如果说一代讲的是两个失去家庭的人如何成为彼此的家人，那么二代讲的就是这份感情最终留下了怎样的因果。 乔尔因为失去了莎拉，所以无法再次承受失去艾莉。他为了救艾莉杀死了萤火虫，也因此杀死了艾比的父亲。 于是杰瑞的死带来了乔尔的死，乔尔的死又带来了艾莉的复仇。 说到复仇，表面上看，这是一个关于复仇的故事。但玩到最后，可以感觉到艾莉真正无法摆脱的并不是对艾比的恨，而是自己对乔尔的负罪感。 她恨乔尔欺骗她，她觉得自己本来应该死在医院，她觉得自己的免疫能力、自己的牺牲，本来应该具有某种意义。 但与此同时，她又爱乔尔。两个人一路穿越美国，跨越生死，彼此补完了双方缺失的亲情羁绊，这份感情又怎么可能说割舍就割舍。 所以乔尔死后，她根本没有办法正常地哀悼，因为艾莉甚至没来得及真正解决两个人之间的问题。 这就导致她的复仇其实有一个非常悲剧性的内核： 她表面上是在追杀杀死乔尔的人，实际上是在追赶那个已经永远无法回去的自己。 因为如果她能够杀掉艾比，她就好像可以证明： “乔尔对我来说依然重要。” 但同时，她又无法摆脱另一个问题： “如果我真的那么爱乔尔，为什么我死前那一天还对他说了那么残忍的话？我为什么要一直以来都在疏远他排斥他？” 这才是艾莉真正无法逃避的东西。 她痛苦的不仅仅是乔尔死了，更是因为她曾经知道乔尔为了自己做过什么，也曾经因此恨过他。而就在她终于愿意尝试原谅乔尔的时候，已经再也没有机会了，所以她追杀艾比，其实并不能真正解决自己的痛苦。 故事结尾，她收手了，她不是突然意识到： “艾比其实也是个好人，所以我放过她。” 不是，她甚至在最后一刻还想杀她。 直到她把艾比按进水里，脑子里浮现的却是乔尔坐在门廊上的画面。 她最后放弃的不是“对艾比的仇恨”。 她放弃的是： “我要用艾比的死来解决我自己的痛苦。”的这种活着也好，死了也罢的自我毁灭式想法。 现在回头看，我觉得二代最残酷的地方，就是这一切似乎从一代结尾开始，就已经注定会发生，每个人都在为自己珍惜的人做选择，却也因此伤害了下一个人。 而到了最后，艾莉的选择让这条仇恨的链条停在自己这里，带着这条被乔尔救回来的命，好好地活下去。 只能说仇恨没有赢家，只有最后一个愿意放手的人。

where do i even begin…i genuinely don’t think i’ll ever be able to explain just how much this game means to me. tlou has been my favourite game franchise for so long now and part 2 somehow made me love it even more. i’ve replayed it more times than i can count at this point and every single playthrough still makes me feel exactly the same as the first. it never gets old. i know this game gets a lot of mixed opinions, but i genuinely couldn’t care less bc i absolutely adore it. i love games that aren’t afraid to make you feel absolutely everything and this one definitely succeeds at that. it made me smile, laugh, cry, stress, sit there staring at my monitor questioning my entire existence and then immediately want to start another playthrough bc apparently i enjoy emotional damage T_T one thing naughty dog absolutely nailed (as always) is making the environment so unbelievably beautiful. i spent soo much time just wandering around looking at everything. i had to open every drawer, read every note, go in every room and admire every lil detail bc there’s just so much love put into these games. it honestly feels like there’s always something new to discover no matter how many times i replay it. the gameplay is honestly chef’s kiss too. every encounter feels different depending on what you decide to do. sometimes i actually manage to be sneaky for once and other times everything goes horribly wrong within abt five seconds and i’m running around panicking while every infected in a five mile radius decides i’m today’s lunch. it’s stressful in the best way possible :’) the soundtrack to these games deserves so much love too. and don’t even get me started on stalkers…i swear they’re specifically made to take years off my life ;_; if you’ve somehow managed to avoid spoilers after all these years, i’m begging you to try keep it that way and experience it for yourself. it’s one of those games that’s best played knowing as lil as possible. overall this game completely ruined me emotionally and i wouldn’t have it any other way. i wholeheartedly think this franchise will always be my favourite of all time and i don’t see that ever changing. tysm naughty dog for creating something so special. 10/10. i will forever defend this masterpiece with my entire soul<3 endure and survive 🌿

[h1][b][🥺] «Кров, сльози та нескінченне коло ненависті»[/b][/h1] [h3][b]The Last of Us™ Part II Remastered - коли помста стає дзеркалом.[/b][/h3] [b]Деякі ігри просто розважають. Інші залишають шрам. The Last of Us Part II Remastered належить до другої категорії. Це не просто «покращена версія» культової гри 2020 року - це найповніша, найкрасивіша і найжорстокіша форма одного з найсміливіших наративних експериментів Naughty Dog. Вийшовши спочатку на PS5 у січні 2024-го, а на PC - у квітні 2025-го, ремастер додає нове життя вже й так легендарній історії Еллі та Eббі.[/b] [h2][b][📖] Сюжет: Помста, яка з’їдає зсередини.[/b][/h2] Через кілька років після подій першої частини ми знову зустрічаємо Еллі. Життя в Джексоні здається відносно спокійним… доки трагедія не руйнує все. Гра розповідає історію помсти, але робить це з рідкісною для відеоігор чесністю та жорстокістю. Naughty Dog змушує гравця дивитися на події з двох боків, змушує співчувати тим, кого спочатку хочеться ненавидіти, і показує, як цикл насильства пожирає всіх без винятку. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3724742451 Це одна з найсміливіших і найболючіших історій у сучасних іграх. Вона не намагається сподобатися. Вона вимагає, щоб ви відчули все - лють, провину, спустошення і крихітні моменти людяності, які ще якось тримають світ від повного розпаду. [h2][b][🎮] Геймплей: Напруга, яка не відпускає.[/b][/h2] Бойова система стала ще глибшою й жорсткішою. Стелс, рукопашний бій, зброя, крафт - усе працює на найвищому рівні. Вороги розумні, слухають, фланкують, використовують середовище. Кожна сутичка відчувається небезпечною і особистою. Ремастер додає режим No Return - рогалик-виживання, де ви проходите рандомізовані зустрічі, обираючи шлях і персонажів. Це чудове доповнення для тих, хто вже пройшов основну історію і хоче ще повоювати. Також з’явилися «Втрачені рівні» (Lost Levels) — три вирізані з оригіналу локації з коментарями розробників. Керування точне, анімації - просто еталон індустрії. [h2][b][🌫️] Атмосфера: Світ, який дихає смертю і красою.[/b][/h2] Сіетл, переповнений рослинністю, дощем і тишею, яка іноді страшніша за будь-яких інфікованих. Кожен куточок світу продуманий до дрібниць: записи, графіті, розбиті вітрини, сліди минулого життя. Naughty Dog знову доводить, що вміє створювати не просто локації, а місця, в яких хочеться просто стояти і дивитися. Атмосфера тут — це не тільки візуал. Це постійне відчуття, що щось може піти не так у будь-який момент. І воно майже завжди йде. [h2][b][⚙️] Оптимізація: Нарешті нормальний PC-порт.[/b][/h2] На PS5 гра працює бездоганно в кількох режимах. На PC (реліз 3 квітня 2025) ситуація значно краща, ніж була з першою частиною. Порт зробили Nixxes і Iron Galaxy, і відчувається, що вони врахували попередні помилки. Шейдери компілюються швидше, стабільність висока, підтримка DLSS/FSR/XeSS присутня. На середніх і високих конфігураціях гра йде дуже приємно. Є певне навантаження на CPU, але загалом це один із найкращих портів Naughty Dog на ПК на сьогодні. [h2][b][🎵] Звук та музика: Коли тиша кричить голосніше за постріли.[/b][/h2] Озвучка - еталон. Ешлі Джонсон, Лора Бейлі, Трой Бейкер та інші актори грають на такому рівні, що часом забуваєш, що це гра. Саундтрек Густаво Сантаолалья знову б’є прямо в серце. Акустична гітара, тихі мотиви і різкі, майже фізично відчутні моменти напруги створюють емоційний фон, від якого важко відірватися. Ambient-дизайн також на найвищому рівні - шелест листя, далекі крики, скрип підлоги… усе працює на атмосферу. [h2][b][🏆] Досягнення: Загальний погляд.[/b][/h2] Досягнень досить багато: проходження історії, різні рівні складності (включаючи Grounded і режим перманентної смерті), колекціонування, бойові виклики та окремий набір трофеїв/ачівів за режим No Return. 100% вимагає часу і терпіння, але більшість ачівів логічні й не вимагають надмірного гринджу. Особливо приємно, що No Return має власну систему прогресу. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3753598531 [h2][b][💭] Відгуки гравців у Steam.[/b][/h2] На момент написання рецензії гра тримає «Дуже Схвальні» як загалом, так і в нещодавніх відгуках (близько 88% позитивних у нещоданіх рецензіях). Багато хто хвалить візуал, геймплей, атмосферу і PC-порт. Водночас історія, як і раніше, ділить спільноту: одні називають її шедевром, інші - надто жорстокою і маніпулятивною. Але технічно і геймплейно претензій майже немає. [h2][b][✅] Плюси:[/b][/h2] [list] [*] Одна з найсильніших наративних історій у відеоіграх. [*] Видатна постановка, анімації та акторська гра. [*] Відмінний стелс і бойовка. [*] Красивий і деталізований світ. [*] Якісний PC-порт + корисні нововведення ремастера (No Return, Lost Levels). [*] Неперевершений звук і музика. [/list] [h2][b][❌] Мінуси:[/b][/h2] [list] [*] Сюжет залишається вкрай поляризуючим. [*] Гра емоційно важка і довга. [*] Деякі моменти темпу можуть відчуватися затягнутими. [*] Для тих, хто вже пройшов оригінал, нововведення ремастера можуть здатися недостатніми для повної вартості. [/list] [h2][b][⚖️] Вердикт.[/b][/h2] The Last of Us Part II Remastered - це не просто «найкраща версія» гри. Це остаточна, найбільш відшліфована форма твору, який багато хто вважає одним із найважливіших наративних досвідів останнього десятиліття. Вона жорстока, незручна, красива і незабутня. Якщо ви готові до емоційного удару - грайте. Якщо ні - все одно варто спробувати. Бо такі ігри з’являються дуже рідко. https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=3727645060 [h2][b][🪙] Оцінка 9.4/10 [/b][/h2] Один із найкращих прикладів того, наскільки далеко може зайти інтерактивне оповідання.

Runs flawlessly on Linux. Stable performance, no crashes, and an amazing game overall. Highly recommended.

+ From a technical standpoint, this game is a masterpiece. - From a story perspective, it's a weaker game compared to the first one. + From a story standpoint, I said it was a weaker game compared to the first one, but overall I enjoyed the parts involving Abby. - They portrayed Ellie's character as worse and more helpless than she actually is; I didn't like that choice. - Joel has very little screen time in this game; I wish he had more screen time and was more visible. + I really enjoyed the fight scenes and the challenge mode. Note: Note: Despite its shortcomings and the significant injustices done to Joel, I liked the narrative, except for the ending. The person who wrote the ending should never write a story again. When the game ended on screen, I thought, "What was that all about?" I'm not deducting too many points because this game is a masterpiece both technically and in terms of gameplay; I've never played a game this fluid before. Furthermore, when you kill an enemy, their allies start searching for their fallen comrades. When they find their fallen friends by name, their reactions are incredibly natural. I've never seen this much detail in any other game. I didn't want to deduct too many points for this level of detail. 95/100.