Project Warlock

хорошая игра для олдов и не только-рекомендую

Project Warlock, или «Бабушка, у которой в погребе ад» Если вам когда-нибудь хотелось посмотреть, что получится, если скрестить Doom, Hexen и лютую подростковую тетрадку с рисованными черепами — добро пожаловать. Project Warlock — это ностальгический шутер, который не просто подражает девяностым, а буквально выпрыгивает из монитора, швыряет вам в лицо пригоршню пикселей и орёт «ЗА КОРОЛЯ!», хотя никакого короля тут нет. Сюжет достоин отдельного стендапа. Мы играем за сурового мужика с квадратной челюстью, который настолько не любит демонов, что отказался от имени. Его называют просто Warlock. Видимо, родители с детства знали, что из мальчика вырастет машина для превращения нечисти в гуляш. Задача: пройти сквозь время и пространство, чтобы набить морду всему, что шевелится. И если в начале вам кажется, что это эпическое фэнтези, то уже через пять минут вы будете зачищать заснеженную нацистскую базу от зомби с автоматами. Потому что почему бы и нет? Геймплей — чистейший спидбол для тех, у кого спина уже не та, а желание разнести всё на пиксельные ошмётки осталось. У вас есть армия стволов и магический арсенал, то есть вы одновременно Гарри Поттер и Терминатор, застрявший в теле восьмибитного варвара. Можно кастовать молнии с одной руки и давать очередь из минигана с другой, пока враги даже не успевают понять, что они — расходный материал. Баланс оружия слегка намекает: «Дробовик — твой бог, молись ему». Но если вы всё же решите прокачать прокачку, то получите перк на усиление удара ногой, который вы никогда в жизни не используете, потому что к тому моменту враги будут умирать от вашего чиха. Визуальный стиль — это когда художник сказал «я пиксель-арт мастер», а движок ответил «я могу в 3D, но сделаю вид, что мне стыдно». Тут есть и плоские спрайты монстров, и объёмные коридоры, и лестницы, в которых вы будете застревать чаще, чем враги умирать от ваших пуль. Дизайн уровней выполнен в лучших традициях «иди туда, дёрни рубильник, убей орду, найди ключ, матерясь, вернись обратно». Никаких тебе сопливых подсказок и навигации — только ты, лабиринт и чувство дезориентации, как после удара сковородкой. Отдельного упоминания заслуживают враги. Это зоопарк ходячих клише: скелеты-смертники, демоны с рогами, летающие головы-крикуны и толстые мужики с пулемётами, которые считают, что двигаться — для слабаков. Их главная тактика — героически умереть, желательно успев забрызгать вам экран кровью. Боссы же свято верят, что если у них огромная полоска здоровья, то этого достаточно, чтобы вы испугались. Но вы не пугаетесь, потому что к тому моменту у вас уже есть дробовик, стреляющий магическими сгустками, и полное отсутствие инстинкта самосохранения. Project Warlock — это наглая, громкая и безвкусная ода старой школе, которая не пытается казаться умнее, чем она есть. Это игра, где можно убить Сатану из ракетомёта, стоя на куче трупов, и искренне считать это хорошим четвергом. Рекомендуется людям любовью к олдскулу и отсутствием аллергии на слово «МЯСО». Вердикт: 10 растерзанных бесов из 10. Сюжет опционален, мозги опциональны, дробовик обязателен.

Your run-of-the-mill boomer shooter. I finished Act 1 which is about 10ish levels Enemy variety is not bad, the weapons and spells I unlocked are pretty cool. I find the level design very bad. Nothing makes sense, it's a bunch of random corridors and room that don't look like actual places people would build What I played is max 6/10 so far, deep discount.

Бортовий журнал. Project Warlock Запис 1. Запускаю гру. Ну ясно... чергове інді, яке прийшло відкрити ностальгічні чакри фанатам Doom. Пікселі, демони, дробовик. Зараз ще череп на стіні знайду - і bingo. Запис 2. Стоп. Левел-дизайн тут є... але хто вкрав ширину коридорів? Складається враження, що архітектор економив квадратні метри навіть у Пеклі. Простору бракує, орієнтуватися незручно, а карта ніби існує лише для моральної підтримки. Червоний ключ знайшов. Куди бігти? Карта: «Та сам подумай». Запис 3. Монстри приємно здивували. Один пре напролом, другий обстрілює здалеку, третій ховається й викликає підкріплення. Добре, хоча б вороги між собою не домовилися бити мене по черзі. Запис 4. О, прокачування зброї й характеристик. Без революцій, але працює. І... секрети. Все. Відтепер я офіційно той дивний тип, який тисне пробіл біля кожної підозрілої стіни. Якщо сусіди почують - нехай знають: я шукаю секретку, а не допомогу психіатра. Запис 5. Магія? Та навіщо вона потрібна? У мене ж кулі є. Зараз усе вирішить дробовик... Стоп. Чому цей дробовик стріляє так, ніби вибачається перед демонами? ...О! Двостволка! Перепрошую, беру свої слова назад. Тепер переговори закінчилися. Запис 6. Що?.. Гра відкрито підколює Shadow Warrior, Duke Nukem, Serious Sam, Doom. По рівнях валяються трупи легендарних героїв, які "не впоралися". Це навіть не пасхалка - це демонстративне: «Посуньтеся, діди, тепер моя черга». Самовпевненість рівня бойовиків 90-х. Запис 7. Гаразд... магія все ж потрібна. Заморозка реально рятує. Щит теж. Виходить, гра весь цей час намагалася пояснити, що Рембо з мене так собі. Запис 8. Мені здається чи стало відчутно важче? Стоп... життя обмежені? А, ось чому долоні раптом стали вологими. Сідаю рівніше, перестаю стріляти "на авось", починаю економити ресурси. Гра щойно дуже культурно сказала: «Закінчив дуркувати? Тепер грай нормально». Фінальний запис. Пройдено. Залишилося лише два життя. Остання третина гри несподівано виявилася справжнім випробуванням. Тут уже доводиться швидко перемикати зброю, орієнтуватися в лабіринтах, пам'ятати, де залишилися аптечки, і перестати вдавати, що всі проблеми вирішує одна двостволка. І знаєте що? Мені сподобалося. Стрілянина відчувається чудово, контроль приємний, вороги постійно змушують змінювати тактику, а складність поступово виростає до рівня, коли перемога приносить справжнє задоволення. На максимальному рівні нерви випробовувати не буду - я люблю ретро-шутери, але не настільки, щоб добровільно знайомитися з кардіологом. ...Що? Уже є Project Warlock II? Сюди! P.S. Project Warlock створив поляк Якуб Цісло, який почав розробку у 16 років, а випустив гру у 18, залучаючи фрилансерів лише для окремих напрямків (звук і графіка). А коли сам Джон Ромеро публічно похвалив проєкт, стало остаточно зрозуміло: хлопець не просто відкрив ностальгічні чакри - він заслужив повагу одного з тих, хто ці чакри колись і створив.

Jogabilidade foda e trilha sonora sensacional!!

Темка лютая. Жду 2 часть по скидке)

Nice boomer-shooter if you into such things.