Одного разу [strike]білочка та зайчик[/strike] Micro Machines і Mario Kart покохали один одного. І народилися в них Mad Tracks – бойові перегони на іграшкових машинках з моторчиками. Ця гра виходила ще в нульових. І за весь цей час вона встигла переїхати з ПК на консолі, змінити назву, втратити пару ліцензій та повернутися на компи.
Проєкт нагадує щось середнє між дилогією Mashed та найпершою Trackmania. У ньому треба гасати по імпровізованих та закручених треках, розміщених посеред різних кімнат приватного будинку та магазину. Поїздити на вулиці теж дають. По трасах розкидані скриньки, з яких випадковим чином випадають різні бонуси. Наприклад: ракети, масло, прискорення тощо. Під час проходження кар'єри відкриваються нові локації та предмети.
Можна ганяти з ботами й налаштовувати рівень їхньої складності або змагатися з живими гравцями у локальному мультиплеєрі через розділений екран. Фізика машинок аркадна, але прикольна. Їздити, врізатися, стріляти та виконувати трюки дуже весело. У модельок поступово розряджається батарейка, тому постійно газувати не вийде. Акумулятор відновлюється сам, але робить це дуже повільно. Геймплей супроводжується бадьорою електронною музикою, побудованою виключно на семплах. Також у відеоігри бюджетна, але приємна графіка. Візуал, звичайно, вже застарілий, однак рівні доволі деталізовані.
На жаль, у Mad Tracks вистачає мінусів та просто дивних рішень. Тут немає звичного вибору та налаштування трас. Це радше набір мініігор або навіть паті-ігор, ніж повноцінні гонки. Одиночна кампанія поділена на 46 змагань, серед яких є класичні перегони, змагання з таймером, заїзди на вибування, битви на аренах і т. п. Також є гольф, дартс, футбол, боулінг та інші маленькі забавки з машинками. Якісь з них тривають 2-3 хвилини, інші ж проходяться буквально за 20-30 секунд. Відкривати нові випробування тут дозволяють нелінійно. А весь сингловий контент можна побачити та освоїти десь за 3-4 години. Вибивання всіх досягнень, звісно, займе більше часу. Хоча ачівок мало. І людина, що їх вигадувала, явно полінувалася.
Асортимент доступних машинок залежить від конкретних челенджів. А самі тачки чомусь жорстко прив'язані до країн. Не подобається керування стартовою моделькою? Тоді доведеться перед заїздом поміняти прапорець Британії на США, Німеччину чи Францію. Колір авто суворо визначається номером команди. У кар'єрі змінити “клуб” не дозволяють, через що там доводиться весь час їздити виключно на помаранчевій техніці. Повністю вільно міняти типи модельок (вони поділяються на легкі та спортивні) та їхні скіни можна в аркадному режимі. Але там просто пропонують ще раз спробувати вже відкритий контент. Ще тут є режим битви, і для його розблокування треба шукати заховані об’єкти на попередніх рівнях.
Отака дивакувата вийшла гра. Це проєкт Б-класу. Він цікавий, місцями оригінальний, але загалом середній та подекуди незручний. І все ж Mad Tracks вартий уваги, бо на ПК досі не так багато нормальних відеоігор про мікромашинки.
