Dishonored 2

98/100 精致而优雅的游戏，对得起前作出色的质量。 优点： 史上关卡设计质量最高的游戏之一，机械宅邸，地板上的裂缝等令人印象深刻，没有凑数内容。 场景设计杰出，结构立体且内容丰富，包含大量的多路径探索与解密。 美工出色，无论是UI设计还是场景美术都精美且与游戏的世界架构适配。 大量的魔法，不同的选择会导致通关方式大相径庭，值得重复游玩。 可能是第一人称游戏中最出色的动作系统，反应流畅合理，加入了下落击晕和推搡击晕，操作上限很高。 尊重玩家选择，可以杀死每一个见到的人也可以0击杀通关，每个任务也都有多种完成方案，甚至玩家可以选择无魔法通关。 世界对玩家的行为存在反应性，NPC的态度和游戏世界会根据玩家的行为产生改变。 缺点： 优化有问题。 剧情一般。 收集物过于庞杂可能导致全收集玩家晕头转向。

[h1]Вийти з однієї картини, щоб потрапити в іншу 🖼️[/h1] Для мене стало приємною несподіванкою, коли, зайшовши в гру, я побачив, що в мене збереглися сейви з минулого разу, де гра була пройдена двічі (один раз за 9 годин, інший — за 7 годин). Але цього разу в мене пішло 18 годин. Згадуючи перші проходження, я до останнього моменту не міг прийняти цю гру довго: усе, що принесли розробники, здавалося дичиною. Але ось мій третій раз, і я лише отримував задоволення (якщо не рахувати технічну частину). [h1]📖 Сюжет[/h1] Гра починається з того, що Емілі (імператриця) та її батько Корво (захисник корони) тренуються на дахах Данволла, згадуючи, як бігати, стелсити і битися. А після цього, у день пам'яті матері Емілі, до нас виходить Даліла і розповідає, що вона сестра минулої імператриці. Разом із роботами та підкупленою владою вона захоплює трон. А нас (точніше, одного з нас) ув'язнює в камінь, а іншого кидає в заручники. Так і починається історія, де ми тікаємо і дивимося на імперію під іншим кутом із роздумами, як нам повернути трон. Не сказати б, що історія прям хороша, тому що, як на мене, їй не вистачає більшого сюжетного акценту. Весь сюжет здебільшого подається перед місією та після місії в діалогах, а на самих локаціях ми пізнаємо лор. Ніби класична схема, але це не дає сюжету повністю розкритися. Проте й не сказати, що він поганий: ми рухаємося від цілі до цілі і помаленьку розуміємо, чому все так відбулося. [h1]🎮 Геймплей[/h1] Для такого жанру ігор (імерсив-сим) він просто дуже добротний, а дивлячись на його прогресію порівняно з першою частиною — це шедевр. Заходячи в цю частину, відразу помічаєш, як змінився мувмент поза боєм: він швидший, плавніший і відчувається прям дуже приємно. Ну й бойова система не стояла на місці — оглушення в бою чого тільки варті. Тому суто механічно гра відчувається дуже класно. До того ж у нас 2 іграбельних персонажі, які мають унікальні навички, тому можна отримати 3 відносно унікальних проходження (третє — це без навичок, ми можемо просто від них сюжетно відмовитися). Світ, по суті, залишився тим самим, крім додавання вітряків, котрі виступають як ворвань, нового типу противників і втрати двох старих типів (за ідеєю, вони лорно обґрунтовані). Варто уточнити, що це в нас імерсив-сим, і те, як ми можемо дійти до цілі та як ми її приберемо, залежить від гравця. У нас тут повна свобода дій, і левел-дизайн дає нам реалізувати проходження так, як ми хочемо. Усе, що ми бачили в левел-дизайні 1 частини (ті самі електричні стіни, сигналізації і штуки, котрі спопеляють), нікуди не зникло, але це зовсім не проблема, бо в нас тут більш масштабний апдейт. Це самі рівні, котрі за своїми умовами унікальні. В одній місії ми бродимо по механічному будинку, в іншій — у місті, де періодично огляд перекриває пил. Ну й найцікавіше, що було — будинок, у якому ми можемо подорожувати з минулого в теперішній час. З того, що ще додали — можливість самому крафтити руни з невеличким шансом осквернити їх. Я думав, це буде якось пов'язано з рандомом, але насправді ми руйнуємо руни з одиночним ефектом і просто переносимо цей ефект на свою руну, комбінуючи з іншими такими ж ефектами. Це більше для того, щоб замість 4 слотів під руни ми використали 1, та й усе. У нас є хороший продукт із погляду геймплею: мувмент, різноманіття абілок, різноманіття проходження рівнів і самі рівні. Із цим усе просто чудово. [h1]💻 Графіка та технічний стан[/h1] Почнемо з хорошого: візуальний стиль розвинувся порівняно з 1 частиною. Спочатку можна подивитися на це і не зрозуміти: «а що воно все таке?», але трохи погравши, розумієш, що це той самий добрий Dishonored з його унікальним стилем, котрий отримав великий графічний апдейт. Але гра виглядає жахливо сама по собі. При будь-яких налаштуваннях графіки — мильно. Я грішив на все, що міг, експериментував, але картинка ну дуже мильна, і при цій мильності в нас ще є «драбинки» (aliasing) на кожному з об'єктів при будь-яких налаштуваннях згладжування. Але знаєте що? Проходить 2-3 місії, і ви цього вже не помічаєте. Єдине, що буде нагадувати про жахливу графіку — це дальні об'єкти і неіграбельні зони. Щоразу дивлячись із корабля вдалину, ви будете бачити, як там щось то пропадає, то з'являється, то плаває (тут я конкретно про ліси). Але якби ж то воно хоч якось нормально працювало! Ні. Що на ультрах у мене були дропи ФПС, що на мінімалках. Просто змінювався середній ФПС на +-10, але гра однаково працювала дуже жахливо. Просто повернувшись на 90 градусів, ви могли побачити падіння ФПС більше ніж на 40 кадрів (з 80 до 40 умовно). У бойових сценах також бувають просадки. Ніяка гра так жахливо не йшла на моєму ноутбуці, як ця. Із «приємного»: на фінальній місії в мене почали мерехтіти зеленим кольором свічки. Дізнавшись, що це проблема самого рушія, я заспокоївся, але все одно було страшно за цим спостерігати. [h1]📌 Висновок[/h1] Гра прекрасна, вона розвинула все, що було в 1 частині, принесла щось нове і, без сумніву, є хорошим прикладом того, як потрібно робити імерсив-сими (я не кажу, що в грі немає проблем, але таких критичних, які б прям псували геймплейний експірієнс, я не зустрічав). Але технічні проблеми вбивають. Вони моментами забирають усе задоволення від гри, і хочеться просто видалити цей шматок коду. Я бачив, що ці проблеми можуть бути і на середніх відеокартах поточного покоління (наприклад, 3060). Тому до цього потрібно бути готовим: відразу протестуйте гру після покупки, і якщо розумієте, що вона працює жахливо — просто здавайте її назад від гріха подалі.

This game could have been great. The gameplay is so fun, the mechanics are crisp and just a joy to play around with. However, the worst part about this game is the story. The plot is very linear, many tropes from the first game have been recycled, basically took the story from the first game and removed all the twists. The ending is just bad, one of the most anticlimactic cutscenes I have ever seen is played there. So many characters that are built up in the beginning are taken out unceremoniously in the first two or three missions. It is just plain disappointing. But since the gameplay is so good, I just can't give this game a negative review.

❌ AVOID — Save Your Money and Play the First One Overall Verdict: Probably one of the worst crafted games I've ever experienced. Every minute was agonizing, and I had to dip out. The Main Issues: 🛑 Terrible Movement & Synergy: The controls do not mesh with the environment. 📝 Severe Lore Bloat: The world-building is so bloated it will give you indigestion. 🖥️ Broken Graphics Engine: It causes wonky mouse smoothness issues unless you manually edit the config file—and even then, it's iffy. 📈 Frame Rate Cap: The game engine cannot exceed 120 FPS. 🔦 Baffling Intro: The game opens up with a minute-long flashbang that will have your eyes looking anywhere but your screen. Recommendation: Avoid, save your money. Play the first one, it's way better.

Does not launch anymore.

Sin spoiler Es un juego que funciona como una excelente secuela del primero. Mantiene un alto nivel de libertad (incluso superior al original, en mi opinión) a la hora de resolver las misiones, especialmente en el aspecto de sigilo, que es lo que más disfruto. En resumen: totalmente recomendado. Con spoiler Estoy jugando en modo fantasma y con cero letalidad, y solo puedo decir que el nivel 4 me hizo sudar sangre. solo quiero preguntarme quien fue la mente maestra o macabra (bueno es vd que en el lore se sostiene) ante el frustrante, horripilante, dominante y sobre todo confuso, nivel 4, me **** en todo la **** *****, pq *****, lo siento tuve que cargar muchas veces la partida en esa misión, traumas. Aun así, la experiencia valió la pena, a y un cuadro esta en una habitación escondida que no encontraba. Recomiendo probar la campaña con la emperatriz, ya que ofrece un aire fresco gracias a sus habilidades únicas. Aunque estuve tentado de repetir con el protagonista del primer juego, no me arrepiento de haber elegido esta nueva perspectiva: aporta variedad y mantiene la saga viva.

The game is fun, an okay continuation of the first game. I liked the new locations and the missions itself aren't bad. But compared to Dishonored 1, Dishonored 2 lacks the juice, the story doesn't have that same dark, gritty feel to it. I played through both high and low chaos in the first game, but i couldn't be bothered to go for high chaos in this one. Maybe when i do go for high chaos I'll update my review.

This was my first Dishonored game and also my first ever first-person stealth game, so the beginning kicked my butt pretty hard Aiming with a controller was rough, I kept messing up stealth, and the sword + powers combo felt weird at first.But I stuck with it and by my third playthrough I was actually getting good. The game feels so satisfying once you learn how to sneak around and use all the cool powers. Every level is packed with different ways to do missions, super fun to experiment. If you're thinking about playing it, just go for it. I'm really looking forward to Death of the Outsider now! 9/10

Dishonored 3 when Arkane?

I just wish for Dishonored 3....